<<
>>

Розвиток «Я» і набуття ідентичності

підлітковому віці в процесі формування цінностей, ідеалів, цілей, професійних і особистісних планів особливого розвитку набуває складова і основа особистості, її «Я». Це організована система поглядів, установок і мотивів особистості, які обумовлюють ЇЇ неповторність, незмінність та самототожність.
В період дорослішання певної консолідації у структурі особистості досягають і Інші її компоненти.

Ідентифікаційна поведінка та ідентичність розвиваються безперервно, починаючи з раннього дитинства І тривають протягом всього життя, ідентифікація відбувається завжди в межах певних суспільних взаємин (вплив сім'ї, референтних осіб, засобів масової комунікації). Вона також пов'язана з конкретними людьми, які протягом певного періоду можуть слугувати «ідеалом», «зразком», «еталоном» для наслідування.

Непростим завданням на даному періоді стає пошук ідентичності, що означає усвідомлення підлітком тотожності самого себе, безперервність у часі власної особистості та виникнення у зв'язку з цим відчуття, що інші також іде визнають Ідентичність — це стан особистості, а Ідентифікація— це процес її формування.

Розвиток «Я» та ідентифікація виступають як взаємозалежні процеси, які доповнюють один одного. Яким же чином підліток зберігає свою особистісну ідентичність, незважаючи на те, що відбуваються фундаментальні зміни в його поглядах, цінностях і мотивах? «Я» удосконалюється, завжди зберігаючи свою компонентну структуру; воно асимілює різноманітні впливи, що його змінюють, але його ядро, серцевина (ідентичність) залишаються незмінними.

Становлення «Я» підлітка являє собою безперервний розвиток процесів, які беруть свій початок ще з дитинства. По-перше, це досягнення значної вольової саморегуляції: незалежність у плануванні свого часу і прийнятті рішень; засвоєння нових значуших цінностей, безвідносно до поглядів референтних осіб; зростання довіри до групи однолітків; більший реалізм у формуванні цілей; підсилена потреба впливати на інших: зростання стійкості до фрустрацій.

По-друге, це зміна цілей на основі ціннісних уявлень; потреба в самостійності; підвищення вимог до самого себе; поглиблення самооцінки, прийняття на себе відповідальності з урахуванням загальних цінностей. По-третє, це заміна гедоністичних мотивів більш віддаленими цілями, які спрямовані на досягнення у майбутньому певного соціального статусу.

Головною особливістю набуття особистісної ідентичності у підлітковому віці стає поглиблене вивчення самого себе. Відбувається це завдяки особистісній рефлексії. Вивчаючи свої особливості, розмірковуючи про самого себе у минулому, теперішньому і майбутньому, аналізуючи свої домагання взаємовідносинах і діяльності, підліток реалізує свою потребу в самоідентифікації.

Специфічність мислення підлітка полягає в тому, що в його індивідуальній свідомості починають будуватися тонкі рефлексії не тільки на оточуючий світ, але й на самого себе, на свої міркування («Я думаю про те, що я думаю»). Підліток може відійти на якийсь час від захоплень, від спілкування з друзями і зануритися у самого себе, тобто займатися рефлексією про власний темперамент, характер і можливості. Особистісна рефлексія може продукувати важливі для підлітка відкриття власної персони. В той же час підліткова рефлексія відрізняється вільною асоціативністю — думки течуть в різних напрямках залежно від зовнішніх подразників і внутрішніх переживань. Цілісність рефлексії надає виключна спрямованість підлітка на самого себе. Куди б він не прагнув у своїх асоціаціях, він обов'язково повернеться до самого себе — знайде шлях до власної ідентичності.

В цей віковий період ідентифікація з попереднім образом фізичного «Я» порушується, І підліток відчуває невпевненість у собі. Ідентифікація такого рівня часто ускладнюється, оскільки підліток набуває значних змін у власній конституції тіла і зовнішній виразності. Останній надається особливої значущості — вона повинна збігатися з канонами референтної спільноти — відповідністю зачіски, одягу, манерам поведінки, лексикону та ін.

На основі особистісної рефлексії підлітки вперше починають прагнути пізнати власну індивідуальність як таку.

Оцінюючи неповторні і значущі для себе та Інших риси, відкрито пропонуючи свої істинні можливості зараз, або характеризуючи потенціали на майбутнє, підлітки, в той же час, здатні розуміти і приймати в собі власні недоліки. Процес ідентифікації як з позитивним, так із негативним у собі стверджує положення: «Приймайте мене таким, яким я є!» Це не виклик оточуючим, це нормальне набуття ідентичності.

Рефлексії на себе та інших відкривають підлітку глибини власної недосконалості. І він може потрапити в нелегке становище — в стан психологічної кризи. Суб'єктивно це важкі переживання. Однак мова йде лише про нормативну кризу, яка, як вже підкреслювалося, поряд з емоційною нестабільністю означає мобілізацію резервних можливостей. В центрі пошуку ідентичності — узгодженість позитивних і негативних переживань про самого себе, знаходження відповідей на питання: «Який я? За кого мене приймають? Яким би я хотів бути?» Набуття Ідентичності збагачує підлітка такими знаннями і почуттями, про які він, навіть, і не підозрював у дитинстві.

Підліток завдяки міжособистісній рефлексії проходить важку школу взаємної ідентифікації з однолітками, вперше оволодіваючи досвідом цілеспрямованого відокремлення. Загальна ідентифікація об'єднує підлітків у «Ми» і створює відчуття захищеності. До того ж, прагнення ідентифікуватися з собою і подібними породжує особливо ціннісну потребу — потребу в друзях. Саме у дружбі підліток засвоює механізми позитивних взаємодій: співучасть, взаємодопомогу, ризик заради іншого. Дружба через довірливі стосунки дає можливість пізнати інших, в ній він також проходить через глибинні переживання, які викликаються неприпустимими у дружбі проявами; розголошенням таємниць, зрадництвом, невмінням дотримуватися слова і виконувати обіцянки тощо. Взагалі, дружба у даному віці, як і спілкування, завдяки прагненню підлітків до ідентифікації, підвищує конформність у взаємовідносинах.

Проходження через власні душевні страждання і збагачення сфери своїх почуттів і думок у процесі набуття особистісної ідентичності надає підлітку можливості таким чином відстоювати своє право бути І вважатися особистістю.

<< | >>
Источник: О.В.Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук. Вікова та педагогічна психологія. 2001

Еще по теме Розвиток «Я» і набуття ідентичності:

  1. Особливості психосексуального розвитку підлітка
  2. Особливості взаємовідносин і спілкування підлітків з дорослими і однолітками
  3. Розвиток «Я» і набуття ідентичності
  4. Становлення самосвідомості підлітка
  5. Теорії навчання