<<
>>

Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з бешихою свиней

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 2 від 19.01.94 р.

ІНСТРУКЦІЯ

про заходи з профілактики та боротьби з бешихою свиней

1.

Загальні положення. 1.1. Бешиха — інфекційна хвороба, яка характеризується за гострого перебігу септицемією та загальною еритемою шкури, а за хронічного — ендокардитом та артритами. Пе­ребіг хвороби може бути: блискавичним, гострим, підгострим і хро­нічним. Розрізняють септичну, шкірну (кропивниця) та латентну фо­рми бешихи. Бешисі властиві сезонність, стаціонарність, ензоотичність прояву. 1.2. Збудник бешихи — нерухома бактерія, спор і капсул не утворює, фарбується основними аніліновими барвниками та позитивно за Грамом. Збудник стійкий до багатьох факторів зов­нішнього середовища. Соління та коптіння не знезаражують м’ясо від бактерій. 1.3. До збудника бешихи сприйнятливі свині, особливо у віці від 3 до 12 міс., меншою мірою коні, велика рогата худоба, вів­ці, олені, собаки. Хворіють птахи — індики та качки. Сприйнятливі до збудника бешихи також люди. 1.4. Джерелом збудника інфекції є хворі, а також клінічно здорові тварини — бактеріоносії, у яких збу­дник локалізується в мигдаликах та солітарних фолікулах кишечни­ку. 1.5. Факторами передачі збудника бешихи є сирі продукти забою хворих тварин та бактеріоносіїв, а також корми, вода, приміщення, предмети догляду, грунт (територія ферми, літніх таборів, вигулів, пасовищ), забруднений виділеннями хворих тварин. 1.6. Зараження відбувається через органи травлення та пошкоджену шкіру, а також аерогенним шляхом. Можлива передача збудника кровосисними ко­махами. 1.7. Ензоотії бешихи виникають у разі занесення в господар­ство збудника з хворими та перехворілими тваринами, за згодову­вання свиням незнезаражених продуктів забою, інфікованих кормів, води тощо. Бешиха може виникнути і без занесення збудника із зовнішнього середовища.
Виникає серед тварин-бактеріоносіїв (як ендо­генна інфекція) після дії на їх організм несприятливих факторів на­вколишнього середовища (транспортування, перегін у спеку, переохолодження або перегрівання тіла, різка зміна типу годівлі, під­вищена вологість повітря тощо).

2. Діагностика хвороби. 2.1. Діагноз на бешиху встановлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патолого-анатомічних змін і наслідків лабораторних досліджень. 2.2. Для дослідження в лабораторію направляють труп тварини або серце, шматочки печінки, селезінки, лімфатичні залози, нирку та трубчату кістку. За пі­дозри на хронічний перебіг хвороби — обов’язково серце. 2.3. Діагноз на бешиху вважають встановленим за отримання одного з таких пока­зників: виявлення збудника бешихи в патологічному матеріалі або в змішаній культурі методом флуоресціюючих антитіл (без виділення чистої культури); виділення з патологічного матеріалу культури із вла­стивостями, характерними для збудника бешихи; загибель заражених лабораторних тварин та виділення із їх органів культури з властивос­тями, характерними для збудника бешихи, якщо навіть у висівах із ви­хідного матеріалу культури збудника не виділено. 2.4. Для виключення чуми та інших вірусних інфекцій, подібних за клінічними ознаками, видимими патзмінами, рекомендується з метою діагностики ін’єкту­вати хворим тваринам протибешихову сироватку в лікувальній дозі одночасно з антибіотиками з наступним чотириразовим протягом дня вимірюванням температури тіла. У свиней, хворих на бешиху знижу­ється температура тіла та покращується загальний стан. За чуми та ін­ших вірусних хвороб згаданий курс лікування не ефективний.

3. Заходи з профілактики бешихи. 3.1. З метою профілактики бе­шихи свиней керівники господарств, фермери, орендарі та власники тварин зобов’язані: суворо виконувати ветеринарно-санітарні правила та технологічні вимоги щодо розміщення, догляду, годівлі свиней, а також у разі їх транспортування; репродуктивні ферми та відгодівельні групи комплектувати клінічно здоровими, вакцинованими проти бешихи, тваринами, витримувати їх перед введенням у загальне стадо 30 днів у карантині; не допускати згодовування свиням незнезаражених харчових та боєнських відходів; систематично здійснювати прибирання гною, проводити технологічну дезінфекцію приміщень, планову бо­ротьбу з мишоподібними гризунами та комахами, як можливими пере­носниками та джерелом збудника інфекції; не допускати спільного утримання свиней з іншими видами сільськогосподарськими тварина­ми та птицею. 3.2.

Основою ефективного забезпечення благополуччя бешихи є профілактичне, систематичне щеплення всього свинопого­лів’я старше 2-місячного віку. У разі проведення щеплень керуються відповідними настановами по застосуванню вакцин. 3.3. Планове про­філактичне щеплення свинопоголів’я проводять у будь-яку пору року, повторні щеплення виконують у строки, обумовлені імунологічними властивостями використаної вакцини. 3.4. За 5 днів до вакцинації та протягом 5 днів після неї забороняють проводити перегрупування та транспортування тварин. У цей період, передбачаючи негативний вплив інтенсивних сонячних променів на імуногенез, не рекоменду­ється випускати тварин на вигульні майданчики. 3.5. За імунізації сви­ней живими вакцинами не слід давати їм антибіотики та сульфаніламі­ди протягом 2-х днів до щеплення і 10-ти днів після нього.

4. Заходи з ліквідації бешихи. 4.1. У разі виявлення у свиней ознак хвороби (підвищення температури тіла, відмова від корму, по­ява червоних плям на шкірі тощо) керівники державних, кооператив­них, орендних, фермерських господарств, власники тварин, спеціалі­сти ветеринарної медицини, які обслуговують господарство чи населений пункт, зобов’язані негайно повідомити про це вищестоящі державні органи ветеринарної медицини і до їх прибуття ізолювати хворих свиней та провести дезінфекцію приміщення, де знаходились ці тварини. 4.2. За встановлення діагнозу запроваджують обмеження, якими забороняється: введення (ввезення) і виведення (вивезення) свиней, їх перегрупування всередині господарства (ферми, цеху); ви­везення незнезараженого м’яса та продуктів забою від вимушено за­битих свиней; вивезення призначених для згодовування свиням кор­мів, з якими контактували хворі тварини. 4.3. Хворих на бешиху свиней лікують гіперімунною протибешиховою сироваткою з пеніціліном відповідно до настанов щодо їх використання. Перехворілих тварин повертають у загальне стадо (свинарник, цех) після дезінфек­ції шкірних покривів та кінцівок, але не раніше як через 14 днів після їх одужання та щеплення проти бешихи, а також свиней з приміщен­ня, в яке вони вводяться. 4.4. Клінічно здорових свиней неблагополу­чного свинарника (цеху) щеплюють проти бешихи, у такому разі ор­ганізовують спостереження за ними протягом 10 днів. У випадку захворювання щеплених тварин їх ізолюють і лікують відповідно до пункту 4.3. даної Інструкції. Введення в них перехворілих тварин до­зволяється не раніше як через 14 днів після щеплення. За появи бе­шихи серед груп свиней, які за технологією підлягають забою, хво­рих ізолюють та лікують відповідно до пункту 4.3. цієї Інструкції, а клінічно здорових відправляють до найближчого м’ясокомбінату для негайного забою. За неможливості проведення забою в день відправ­лення здорових тварин залишають на місці, щеплюють проти башихи і через 10 днів здають на забій без обмежень. 4.5. Санітарну оцінку м’яса та інших продуктів забою від хворих та підозрілих у захворю­ванні тварин здійснюють згідно з правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса та м’ясних продуктів. 4.6. Після кожного випадку виділення хворих свиней підлогу й стіни станків свинарника очищають і дезінфікують освітленим розчином хлорного вапна, що містить 3 % активного хлору або гарячим 4 %-ним розчином лугу, або 20 %-ною суспензією свіжегашеного вапна, або 2 %-ним розчином формальдегіду. 4.7. Об­меження із господарств (ферми, цеху) знімають через 14 днів після останнього випадку одужання хворої тварини та проведення ретель­ної очистки і заключної дезінфекції приміщень, вигульних майдан­чиків та предметів догляду, а також після вакцинації всього свинопо­голів’я.

5. Відповідальність за порушення карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних правил. 5.1. Працівники господарств, ферм, орендарі та власники тварин, які допустили порушення карантину тва­рин та інших ветеринарно-санітарних правил (технологічних вимог щодо розміщення, догляду, годівлі свиней, а також під час їх транспо­ртування), визначених у цій Інструкції, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

<< | >>
Источник: Корнієнко Л. М., Корнієнко Л. Є., Ярчук Б. М.. Планування ветеринарних заходів. 2010

Еще по теме Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з бешихою свиней: