<<
>>

МЕХАНІЗМ СПОВІЛЬНЕННЯ ПРОЦЕСІВ СТАРІННЯ АНТИОКСИДАНТАМИ

Засновник теорії молекулярних механізмів сповільнення старіння антиоксидантами радянський академік М. Емануель зазначав: "Пребіотична атмосфера Землі не містила, очевидно, значних кількостей вільного О2.
Початок і первинні етапи розвитку та поширення життя проходили без 02, накопичуючись в атмосфері й світовому океані. 02 відкривав для живого нові можливості еволюції й був одночасно загрозою самому існуванню життя".

Токсичні властивості кисню привернули увагу вчених перебігу недавно, у зв'язку з аналогією клінічного протікання кисневого отруєння та променевої хвороби. Вільні радикали, що містять О2, викликають окиснювальну деструкцію макромолекул, завдяки високій реакційній здатності (константи швидкості взаємодії радикалу ОН близькі до дифузійних), вони не вимагають для реакції специфічного суб'єкта, місце їхньої атаки випадкове, й вони можуть ушкодити будь-яку ланку молекулярної організації клітини.

Слідуючи очевидній логіці, можна очікувати прискорення процесу старіння при збільшенні концентрації вільних радикалів, що легко досягається опроміненням чи підвищеним тиском О2.

Систематизовано факти, що негативно чи позитивно впливають на тривалість життя ссавців. Серед несприятливих десяти чинників друге місце відводиться накопиченню вікового пігменту ліпофусцину — продукту вільнорадикального окиснення ліпідних та білкових компонентів мембран. У переліку 18 позитивних чинників, що сприяють подовженню тривалості життя, на першому місці стоять- процеси репарації ДНК, а наступними за важливістю представлено антирадикальні ферментні та антиоксидантні захисні системи.

Величина енергетичного життєвого потенціалу повинна бути пропорційною ефективності біохімічних реакцій, що нейтралізують вільні радикали та перекиси. Можна зробити висновок, що довгоживучі види мають досконаліший захист від побічних продуктів обміну О2".

Уже згадувалося, що вільні радикали - це частки з вільною валентністю, й у зв'язку з цим вони мають високу хімічну активність. Поряд із короткоживучими, відома й велика кількість відносно стійких вільних радикалів. Антиоксиданти (антшжисники) — сполуки, здатні гальмувати чи знищувати вільнорадикальне окиснення органічних речовин молекулярним киснем. Біоантиокисники відіграють в організмі важливу роль, захищаючи від не-ферментативного автоокиснення біологічні субстрати, наприклад жири та жирні кислоти в клітинних мембранах.

Свого часу завідувач лабораторії кількісної геронтології Інституту хімічної фізики АН СРСР Т.Наджарян зі співробітниками вивчали вплив природних біоанти-оксидантів на патологічні процеси, пов'язані зі старінням, і дійшли висновку, що своєчасний вплив антиоксидантів на всі ланки ушкодженого ланцюжка "молекула—функція" сприяють ослабленню шкідливих наслідків вільнорадикальних змін на організм і збільшенню тривалості життя.

Такі антиоксиданти відносять до категорії геропротекторів, однак ліцензування геропротекторів у нашій країні здійснюється лише через 25 років їх випробувань. У американців - усього через 6 років, і тому весь світ користується переважно американськими антиоксидантами.

Тема боротьби з вільними радикалами надзвичайно багатоаспектна. Ось один із них, пов'язаний із проблемою лідерів у суспільстві: на думку Ю. Андреева, вона тісно переплітається з цілющими властивостями антиоксидантів. Яким чином? А таким, що істинним лідером, як показали академічні дослідження, може бути лише особа з міцною, стійкою нервовою системою, гормонально витривалою до стресів. І саме очисні процеси на клітинному рівні, що здійснюються антиоксидантами, є важливим засобом підтримання спокійного й упевненого нервово-гормонального стану.

Безумовно, найбільш безвихідним для людини є руйнування вільними радикалами тих клітин, що знаходяться у мозку, оскільки клітини центральної нервової системи не відновлюються. Однак самоорганізуюча робота нервових клітин - в тому числі з максимальним використанням біоантиоксидантів, що надходять в організм, здійснюється тим успішніше, чим активніше мозок виділяє ейфорин. А виділяється він інтенсивно тоді, коли людина весела, щаслива, радісна, коли енергійно функціонують всі її органи. Ейфорія може досягатися різними шляхами, що породжують піднесення духу: щире спілкування з друзями, щира радість від благотворчої діяльності, щире захоплення красою навколишнього світу тощо.

Самоорганізуюча робота нервових клітин залежить і від якості сну. Згідно з дослідженнями англійських учених, недосинання протягом двох днів підряд різко знижує опірність імунної системи людини і виділення мозком ейфорину. Хронічне недосинання веде до різкого підвищення ризику інсульту. Вчені також вважають, що недостатній і неякісний сон є одним із головних чинників, що прискорюють старіння. Річ у тім, що уві сні виділяються особливі гормони росту та регенерації, котрі лежать в основі механізмів самовідновлення людського організму. Ось чому потрібно уважно проаналізувати свій режим і при необхідності збільшити тривалість сну.
<< | >>
Источник: Гулий І.С., Сімахіна Г.О., Українець А.І.. Основи валеології. 2003
Помощь с написанием учебных работ

Еще по теме МЕХАНІЗМ СПОВІЛЬНЕННЯ ПРОЦЕСІВ СТАРІННЯ АНТИОКСИДАНТАМИ:

  1. СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ТЕОРІЙ СТАРІННЯ
  2. Антиоксиданты
  3. КИСЛОМОЛОЧНІ ПРОДУКТИ В БОРОТЬБІ З ПЕРЕДЧАСНИМ СТАРІННЯМ
  4. СТАРІННЯ - ПРИРОДНИЙ ЖИТТЄВИЙ ПРОЦЕС
  5. Розвиток пізнавальних процесів підлітка
  6. Розвиток пізнавальних процесів старшокласника
  7. Специфічні механізми захисту
  8. Розвиток пізнавальних процесів у молодших школярів
  9. РОЗВИТОК ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ДОШКІЛЬНИКА
  10. Розвиток психічних процесів у період дорослості
  11. Механізми психічного та фізіологічного стресу
  12. Психологічні механізми виховання
  13. Компенсаторно-пристосувальні механізми
  14. Неспецифічні захисні механізми
  15. Здоров'я та його механізми з позиції системного підходу
  16. ОЗДОРОВЛЕННЯ, МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ЗДОРОВ'ЯМ
  17. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ТА МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ
  18. Механізм оздоровчої дії фізичних вправ
  19. ДИХАННЯ ТА МЕХАНІЗМ ОЗДОРОВЛЕННЯ ОРГАНІЗМУ ДИХАЛЬНОЮ ГІМНАСТИКОЮ