<<
>>

Сприймання

Сприймання — це психічний процес, який полягає в цілісному відображенні предметів і явищ навколишнього світу під безпосереднім впливом фізичних подразників на рецептори органів чуття.
При цьому сприймання має суб'єктивний характер, бо воно залежить від попереднього досвіду і знань (рис. 4-2).

Фізіологічну основу сприймання становить взаємодія різних аналізаторних систем або окремих частин одного й того самого аналізатора й утворення на основі цього умовних рефлексів на комплексні подразники, внаслідок чого у людини виникає більш або менш складний образ предмета чи явища в цілому. Вони поділяються на зорові, слухові, дотикові, рухові та інші, відповідно до переважальної ролі одного з аналізаторів, що беруть участь в акті сприймання. А коли в сприйманні бере участь система аналізаторів, виникають складні комбіновані сприймання.

Сприймання характеризується такими основними закономірностями та властивостями; цілісністю, вибірковістю (структурністю), предметністю, константністю, осмисленістю (усвідомленістю), апперцепцією. Сприймання завжди цілісне. Будь-який предмет або явище, що складається з різних частин, є комплексним подразником, але сприймається у цілому всіма якостями й ознаками.

Вибірковість сприймання виявляється в наданні переваги одним об'єктам, явищам або їхнім властивостям над іншими. Це визначається формою ставлення воїна до об'єктів, предметів, що зумовлена значущістю, інтересом, попереднім досвідом.

Константність сприймання полягає у відносно більшій або меншій довготривалій постійності окремих властивостей і якостей об'єктів, незалежно від змін, що відбулися з ними. Константність сприймання пояснюється дією цілої низки факторів, основне місце серед яких належить адаптації та уявленням воїна про певний об'єкт. Основа константності сприймання — багаторазова поява одних і тих самих об'єктів за різних обставин спостереження і виділення їх стійких, незмінних рис.

Узагальненість (усвідомлепість): усвідомлення сприймання пов'язане з розумінням сутності об'єкта, можливістю віднести його до певної групи класу, узагальнити його в слові, вловити схожість зі знайомими нам об'єктами.

Апперцепція — залежність сприймання від попереднього досвіду, від загального змісту психічної діяльності людини та її індивідуальних особливостей, а також від професії.

Наприклад, лінгвіст, знайомлячись з людиною, як правило, сприймає особливості її мови, лікар зверне увагу на ознаки тієї чи іншої хвороби, фотограф — на фотогенічність. Серед складних форм відомі сприймання часу, простору, руху.

У військовій діяльності має місце перекручене сприймання об'єкта, яке називається ілюзією. Вона широко застосовується у військовій справі для маскування військ. Основою ілюзій можуть бути фізіологічні закони, закони вищої нервової діяльності. Вони виникають під впливом настанов людини, цілісності сприймання. До таких належать, наприклад, ілюзії перспективи, відстані. Через це однакового розміру фігури здаються нам неоднаковими, паралельні лінії — такими, що збігаються, вертикальні — довшими від горизонтальних тощо. Природу деяких ілюзій досі не вивчено.

<< | >>
Источник: Ягупов В. Військова психологія. 2004

Еще по теме Сприймання:

  1. Розвиток спостереження – цілеспрямованого сприймання
  2. Розвиток різних видів сприймання дитини від народження до 7 років
  3. Початковий етап у сенсорно-перцептивному розвиткові дитини
  4. Розвиток пізнавальних процесів у молодших школярів
  5. Соціальна перцепція
  6. Пізнавальні психічні процеси молодшого школяра
  7. Розвиток пам’яті в ранньому дитинстві
  8. Зародження уяви в ранньому дитинстві
  9. Тести та завдання для самоконтролю
  10. Розвиток пасивного мовлення
  11. Поява активного мовлення
  12. Розвиток мислення у немовлячому віці
  13. Особливості сенсорно-перцептивного розвитку дитини раннього віку
  14. Розвиток самосвідомості старшокласника
  15. Історія психології учіння
  16. Види уваги у дошкільному дитинстві