Психолого-педагогічні умови розвитку пам’яті

Мимовільне запам’ятовування забезпечується включенням матеріалу в предметну і пізнавальну діяльність.

Немовлячий вік. Вроджену здатність дитини до запам’ятовування необхідно розвивати у процесі безпосередньо-емоційного спілкування дорослого і малюка.
Приблизно з 6-ти місяців спілкування повинно будуватись на основі маніпулювання дитини з предметами, яке створює сприятливі умови для збагачення чуттєвого досвіду дитини. Спираючись на зацікавленість малюка оточуючими предметами, діями дорослого із ними у ході побутових процесів по догляду за дитиною, необхідно знайомити малюка зі всіма використовуваними предмета- ми шляхом чіткого проговорювання їх назв, показу способу їх застосування. Дорослий коментує свої дії з предметами, їх послідовність:

«Що нам потрібно для купання? Візьмемо наш рушничок. Він такий пухнастий! А де наше мило? Перевіримо температуру води. Ось градусник». При цьому дорослий висловлює виражає своє позитивне ставлення до виконуваних дій, до предметів. Мовлення його чітке, тон лагідний, не голосний, будується у формі діалогу. Дорослий демонструє відкритість, готовність прийняти допомогу дитини, підтримати її прагнення до співдії. Діючи з предметами, дорослий кожен раз називає їх і показує дитині. Багаторазове повторення побутових процесів по догляду за дитиною, а також організація сприймання дитиною свого оточення сприяє запам’ятовуванню дитиною вигляду предмету, а згодом і його назви. Так, дитина ще не вміє називати предмет словом, а вже показує його дорослому, коли той запитує «Де ...?»

Таким чином, важливою умовою, що забезпечує мимовільне запам’ятовування і відтворення, накопичення досвіду життєдіяльності, спілкування, пізнання, виступає режим дня.

Ранній вік. Дорослий уважно стежить за процесом наслідування дитиною його дій та слів. Виправляє неправильне їх виконання, показує, як слід, досягаючи правильного повтору. Слово, яке не дається дитині у вимові, слід кілька разів повторити, спонукати дитину до правильної його вимови.

Значні резерви для розвитку пам’яті містить робота з дитячою літературою. Супровід дорослим різних моментів життя дитини читанням напам’ять віршиків, проговорюванням скоромовок призводить до того, що дитина також запам’ятовує та відтворює їх. Читання казок, оповідань, супроводжуване показом ілюстрацій сприяє розвиткові не тільки словесної, але й образної та емоційної пам’яті. Слід враховувати потребу дитини у предметній діяльності та супроводжувати прочитане зображенням відповідних дій, показуючи, як у героя літературного твору покотився м’ячик, або як він будував місток чи їхав на машині тощо.

Поступово дитину привчають до опрацювання запам’ятовуваного матеріалу за допомогою спостереження. Дорослий звертає увагу малюка: сьогодні пішов дощик, тому ми підемо до дитячого садка під парасолькою; на галявинку прилетіло багато пташок, бо туди мама розсипала хлібні крихти. Варто подбати про те, щоб у процесі спостереження дитина навчалась встановлювати причинно-наслідкові зв’язки: на годівничку пташки прилітають тоді, коли туди покладеш корм. Проводити спостереження потрібно і організовуючи продуктивну діяльність дітей. Наприклад, щоб намалювати яблучко, подивимось, з яких частин воно складається, яку форму та забарвлення має. Спрямовуючи увагу малюка на різні сторони об’єктів, організовуючи діяльність дітей по їх обстеженню, коментуючи дії свої та дитини, вихователь забезпечує формування повного і точного образу пам’яті.

Таким чином, активізація сенсорно-перцептивної, а згодом і розумової активності дитини виступає найважливішою умовою мимовільного запам’ятовування.

Запам’ятовуваний матеріал повинен викликами інтерес, емоції, особливо інтелектуальні почуття (здивування, задоволення від відкриття, захоплення, сумнів).
Водночас, діє психологічна закономірність щодо впливу емоцій на продуктивність діяльності: підвищують її тільки переживання середньої сили. Тому надмірно емоційний матеріал залишає в пам’яті дитини невиразні, аморфні образи. Включення дитини у чимдалі різноманітніші види діяльності, надання простору для її активності сприяє збереженню та використанню того, що вона запам’ятала. Засвоювані дитиною навички побутової діяльності

та самообслуговування легко руйнуються при порушеннях звичного режиму організації дитячої життєдіяльності, тому дорослий повинен забезпечити їх стабільність.

Особливу увагу у віці 3–7 років слід приділяти розвиткові елементів довільної пам’яті. Перші з них з’являються при постановці мнемічних задач дорослим. Спочатку це задача «пригадай», а потім

«запам’ятай». Найлегше дитина пригадує події, назви слів, осіб, яких нещодавно сприймала: кого бачили вчора у зоопарку? хто прилітав до нас на підвіконня сьогодні вранці? Навчаючи дитину довільному відтворенню, дорослий пояснює зв’язок із моментом запам’ятовування. Так, під час сприймання матеріалу, дорослий ставить задачу «подивись (послухай) уважно, бо потрібно буде згадати». Наприклад, під час прогулянки у парк вихователь спрямовує увагу дітей на роздивляння дубового листочка, ставить задачу запам’ятати, якого він кольору і форми, тому що діти будуть потім його малювати.

Високі можливості довільної пам’яті дошкільника виявляються у сюжетно-рольовій грі, тому дорослий повинен створювати всі умови для її розвитку. Під час відвідування пошти також показує і розпові- дає, що слід запам’ятати, щоб потім діти організували гру «У пошту». Дидактичні впливи повинні подаватись в ігровій формі, або вплітатись у гру. Поява ігор з правилами ставить перед дітьми вимогу ці правила запам’ятати та керуватись ними протягом гри.

Для старших дошкільників постановка мнемічних задач ускладнюється, вона стає більш конкретною та варіативною: віршик треба запам’ятати напам’ять, оповідання своїми словами, щоб переказати. Дітям можна доступно пояснити, як потрібно вчити віршик напам’ять. Найбільш ефективний спосіб запам’ятовування, коли сприймання чергується із відтворенням. Дітей слід привчати до принципу «зрозумів, тоді запам’ятай», розкривати порядок запам’ятовування значного за обсягом матеріалу, поділяючи його на частини. Доцільно порівнювати результати відтворення із зразком, спонукаючи до оцінки ровесників і самооцінки.

ВИСНОВКИ про психолого-педагогічні умови розвитку пам’яті:

– для дітей до чотирьохрічного віку актуальним є створення умов для розвитку мимовільної пам’яті;

– у розвитку мимовільної пам’яті найважливішою умовою є активізація сенсорно-перцептивної та розумової активності дитини;

– для дітей 3–7 років на перший план виходить задача формування елементів довільної пам’яті шляхом постановки перед дітьми різноманітних та чимдалі складніших мнемічних задач.
<< | >>
Источник: Т.В. Дуткевич. Дитяча психологія. 2012

Еще по теме Психолого-педагогічні умови розвитку пам’яті:

  1. Психолого-педагогічні умови розвитку уваги дошкільника
  2. Психолого-педагогічні умови розвитку мислення
  3. Психолого-педагогічні умови розвитку волі
  4. Психолого-педагогічні умови розвитку уяви дошкільника
  5. Початковий етап у розвитку пам’яті
  6. Психолого-педагогічні умови формування етичної свідомості та поведінки дошкільника
  7. Психолого-педагогогічні умови розвитку самосвідомості
  8. Розвиток пам’яті в ранньому дитинстві
  9. Виникнення елементів довільності пам’яті
  10. Види пам’яті у дошкільному віці
  11. РОЗВИТОК ПАМ’ЯТІ ДИТИНИ ДО 7 РОКІВ
  12. Передумови, умови і рушійні сили психічного розвитку дитини
  13. Психолого-педагогічні прийоми виховання
  14. Біологічні та соціальні умови психічного розвитку підлітка
  15. Пам'ять і запам'ятовування