Ларингоспазм

Це раптове патологічне змикання голосових зв’язок, що проявляється різким утрудненням чи неможливістю здійснити вдих.

Ларингоспазм виникає внаслідок патологічного рефлексу при надмірному подразненні гілок блукаючого нерва (рис.

3.8).

Рис.3.8. Ларингоспазм:

а) голосові зв’язки спазмоеані, голосова щілина перекрита;

б) голосова щілина вільна.

Причиною ларингоспазму бувають травматичні маніпуляції та операції в ділянці рефлексогенних зон (голосові зв’язки, біфуркація трахеї, надгортанник, очні яблука, брижа очеревини, прямокишковий жом, окістя). Подразнення голосових зв’язок при попаданні на них крапельок слини, часточок їжі, кислого шлункового вмісту, води, хімічних (пари кислот) та термічних (відкрите полум’я) подразників, алергічна реакція у хворих, осо­бливо ваготоніків, - найчастіші причини ларингоспазму.

Ларингоспазм може бути частковим чи тотальним. У обох випадках він проявляється раптовим виникненням інспіраторної ядухи. Хворий прагне вдихнути: активно скорочуються дихальні м’язи, втягуються міжреберні проміжки, яремна вирізка, надключичні ямки. При частковому ларингоспазмі незначний об’єм пові­тря проникає крізь нещільно стулені голосові зв’язки, які, коли­ваючись, спричиняють звук, що нагадує крик півня. Для тоталь­ного ларингоспазму характерна афонія. Протягом декількох хви­лин у хворого наростає ціаноз, тахікардія, підвищується артеріа­льний тиск; в подальшому під дією гіпоксії втрачається притомність, пригнічуються рефлекси. У деяких випадках настає розслаблення поперечносмугастих м’язів гортані, що призводить до самовільної ліквідації ларингоспазму. Однак глибока гіпоксія та гіперкапнія можуть спричинити зупинку кровообігу.

Невідкладна допомога:

• налагодити систему оксигенації через маску дихального апа­рата, оскільки наростання гіпоксії погіршує стан пацієнта та сприяє переходу часткового ларингоспазму у тотальний;

• негайно припинити дію подразника на рефлексогенну зону (якщо проводиться операція - зупинити її);

• ввести хворому внутрішньовенно розчини атропіну суль­фату (із розрахунку 0,01 мг/кг маси), еуфіліну (2,4 % - 5-10 мл, розбавивши його вдвічі р-ном натрію хлориду).

При наявності алергії, хімічного або термічного ураження голосових зв’язок - ввести розчини антигістамінних сере­дників (2,5 % р-ну піпольфену - 2 мл) та глюкокортикоїдів (розчину преднізолону 60 - 90 мг).

Спеціалізована допомога:

• інгаляції бронхолітичних середників (сальбутамол);

• повторне введення вищеназваних середників;

• при частковому ларингоспазмі проводити штучну венти­ляцію легень великими об’ємами кисню через маску диха­льного апарата;

• при відсутності ефекту від попереднього лікування - ввес­ти внутрішньовенно м’язові релаксанти деполяризуючої дії (2 % р-ну дитиліну - 10 мл), та, дочекавшись повного розслаблення м’язів, під контролем прямої ларингоскопії заінтубувати хворого (бажано у нього попередньо виклю­чити свідомість, застосувавши, наприклад, внутрішньовен­не введення р-ну кетаміну);

• при відсутності умов для проведення інтубації трахеї та виникненні загрози життю (виражена брадикардія, непри­томність, зниження артеріального тиску понад 70 мм рт.ст., поява генералізованих судом) необхідно негайно здійсни­ти конікотомію та нагнітати кисень крізь трубку, введену у трахею;

• при діагностиці клінічної смерті - негайно проводити серцево-легенево-мозкову реанімацію згідно з загальноприй­нятими правилами.

<< | >>
Источник: Ковальчук Л.Я. та ін.. Анестезіологія, реанімація та інтенсивна терапія невідкладних станів. 2003

Еще по теме Ларингоспазм:

  1. Ларингоспазм
  2. ЛАРИНГОСПАЗМ
  3. Ларингоспазм
  4. Синдром острой обструкции верхних дыхательных путей
  5. Интенсивная терапия астматического статуса, отека легких, острого респираторного дистресс-синдрома
  6. Некоторые осложнения, связанные с обеспечением проходимости дыхательных путей
  7. Спазмофилия
  8. Осложнения процедуры чреспищеводной эхоКГ
  9. ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ СТРИДОР
  10. МЛАДЕНЧЕСКИЙ СТРИДОР
  11. Хлор
  12. Случай из практики: кровотечение после эндоскопической операции на околоносовых пазухах
  13. Ларингеальная маска (ЛМ)
  14. Влияние анестезии на сопротивление дыхательных путей
  15. ЛЕКЦИЯ № 17. Бронхообструктивный синдром. Клиника, диагностика, лечение. Дыхательная недостаточность. Клиника, диагностика, лечение
  16. Применение воздуховода