Катетеризація підключичної вени (за Сельдінгером)

Показання: необхідність проведення масивної інфузійно-трансфузійної терапії, введення препаратів для парентерально­го живлення та концентрованих рідин, введення електродів для кардіостимуляції, вимірювання ЦВТ та серцевого викиду.

Необхідне оснащення: венозний катетер з провідником, го­лка для пункції підключичної вени довжиною 8-10 см зі зрізом під кутом 45°, діаметр якої відповідає діаметру катетера, одно­разова система для інфузійної терапії, 400 мл ізотонічного роз­чину натрію хлориду, шприц ємністю 20 мл, розчин новокаїну, шовний матеріал, голкотримач, хірургічна голка, розчини анти­септиків, стерильна пеленка, серветки, тугий валик довжиною 40-60 та висотою 10-15 см.

Методика проведення. Хворий лежить на спині. Положен­ня тіла горизонтальне. Поміж лопатками вздовж хребта йому підкладають валик. Рука зі сторони пункції приведена до тулуба. Голова максимально відведена в протилежний бік. Проводять об­робку операційного поля розчинами Люголя та етанолу. Обкла­дають його стерильними пеленками. Катетеризацію (рис. 4.7) здій­снюють в асептичних умовах, використовуючи гумові рукавички.

image47

Рис.4.7. Катетеризація підключичної вени:

а) положення хворого. Місце та напрямок пункції лівої підключичної вени;

б) голка знаходиться у вені, проведення крізь її просвіт провідника;

в) введення по провіднику катетера (ротаційним способом).

г) видалення провідника.

Вибирають місце пункції: на 1-1,5 см нижче ключиці, на межі внутрішньої та середньої її третини. Проводять інфільт­ративну анестезію тканин: приєднавши до шприца з р-ном но­вокаїну голку для катетеризації, проколюють нею шкіру. Гол­ку просувають під ключицею, над першим ребром, у напрямку груднино-ключичного зчленування. По ходу голки впорску­ють розчин новокаїну. На глибині 3-6 см відчувається опір фасції, після чого голка начебто «провалюється». Відтягують поршень шприца. Поява крові свідчить про попадання голки в просвіт вени. Акуратно від’єднують шприц, закриваючи каню­лю голки пальцем. В просвіт її на половину довжини вводять провідник (гнучкий мандрен). Голку витягують, на мандрен насаджують катетер і вгвинчувальними рухами заводять його крізь м’які тканини у вену. Мандрен витягують, шприцом пе­ревіряють наявність зворотного току крові з катетера. Під­ключають систему для інфузійної терапії. Катетер фіксують, пришиваючи його до шкіри. Вимірюють довжину вільного кін­ця катетера для контролю за його положенням у вені та на­кладають асептичну пов’язку.

<< | >>
Источник: Ковальчук Л.Я. та ін.. Анестезіологія, реанімація та інтенсивна терапія невідкладних станів. 2003

Еще по теме Катетеризація підключичної вени (за Сельдінгером):

  1. Катетеризація периферичної вени
  2. ОТОГЕННИЙ ТРОМБОЗ СИГМОВИДНОГО СИНУСУ. ОТОГЕННИЙ СЕПСИС
  3. Лікування отогенних внутрішньочерепних ускладнень
  4. Тести та задачі для самоконтролю
  5. Судинна система і кровотворні органи
  6. Будова та функція судин
  7. Етіологія та патогенез печінкової недостатності
  8. Сечовивідна система
  9. ТОНЗИАОГЕННИЙ СЕПСИС
  10. Визер В.А.. Лекции по терапии, 2011
  11. АЛЛЕРГИЧЕСКИЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ ЛЕГКИХ
  12. ЭКЗОГЕННЫЕ АЛЛЕРГИЧЕСКИЕ АЛЬВЕОЛИТЫ
  13. ЛЕЧЕНИЕ