Історичні відомості

Люди завжди прагнули позбутись страждань, спричинених болем. Історія цивілізації залишила численні документальні свідчення про постійні пошуки шляхів та методів знеболювання. Перші писемні згадки про використання засобів для тамування больового відчуття знайдені в Єгипті (описані в папірусі Еберста 4 - 5 тисяч років тому).

Багато уваги цій проблемі приділяли лікарі древньої Греції та Риму. Вони застосовували вино, корінь мандрагори, опій, індійську коноплю, блекоту та дурман. На Сході, в горах Тібету, з метою знеболювання пацієнтам прово­дили голковколювання (акупунктуру), припікання, масаж.

Проте аж до середини вісімнадцятого сторіччя не існувало радикальних засобів боротьби з болем. В цей час в результаті фундаментальних відкриттів у галузі природничих наук скла­лись передумови зародження нових можливостей медицини. У 1776 році хімік Прістлі синтезував закис азоту - знеболюючий засіб, який і дотепер широко використовується в анестезіологі­чній практиці. Інший хімік, Деві, 9 квітня 1779 року вперше випробував дію закису азоту на собі. Пізніше він у захопленні писав: “Закис азоту, поряд з іншими властивостями, має здат­ність тамувати біль; його з успіхом можна застосовувати при хірургічних операціях”. Та лише через 25 років англійський лікар-хірург Хікмен почав впроваджувати “звеселяючий газ” у лікувальну практику. Однак цей метод знеболювання в Європі не отримав належного визнання. В той же час на американсько­му континенті закис азоту з метою знеболювання почав засто­совувати зубний лікар Уелс. Його співвітчизник хірург Лонг запропонував, а у квітні 1842 року вперше застосував на прак­тиці ефірний наркоз. (Слід відмітити, що диетиловий ефір був синтезований відомим хіміком Парацельсом ще за декілька століть до того). Під ефірним наркозом Лонг провів 8 операцій, та своїх спостережень ніде не опублікував.

Однак пріоритет в застосуванні ефірного наркозу належить іншому американському досліднику - Мортону. Він 16 жовтня 1846 року в Університетській клініці Бостона публічно і успіш­но провів ефірний наркоз при операції видалення гемангіоми. Оперував хірург Уоррен.

Особливою заслугою Мортона є попе­реднє дослідження дії ефірного наркозу на тварин, що стало початком експериментального вивчення загальних методів зне­болювання.

Тому день 16 жовтня 1846 року визнано днем народжен­ня анестезіології.

Протягом декількох місяців з’явились ентузіасти ефірного наркозу в усіх цивілізованих країнах. На початку лютого 1847 року цей наркоз в Московській клініці застосував професор Ф.І. Іноземцев, ще через два тижні, в Петербурзі - наш співвіт­чизник, хірург Микола Іванович Пирогов. Саме цьому видатно­му хірургу та першому анестезіологу належить визначна роль в історії становлення ефірного наркозу. Він перший теоретично обгрунтував механізм дії ефіру на центральну нервову систему, запропонував альтернативні шляхи введення ефіру для досяг­нення наркозу (в трахею, у кров, в шлунково-кишковий тракт). Неоціненний досвід застосування ефірного наркозу Пирого­вим М.І. було викладено в монографії “Про застосування в опера­тивній медицині парів сірчаного ефіру“, опублікованій в 1847 році.

У Кримсько-Турецькій війні (1853 - 1856 рр.) нашим співвіт­чизником було проведено сотні успішних знеболювань із застосуванням ефіру при операціях з приводу вогнепальних уражень.

У 1937 році Гведел виділив стадії клінічного перебігу ефірно­го наркозу, які й досі вважаються класичними.

У 1847 році видатний вчений Сімпсон впровадив у клінічну практику інший середник для наркозу - хлороформ.

З тих пір почала формуватись наука анестезіологія.

За півторасотлітню історію вченими запропоновано і впрова­джено в клінічну практику десятки середників для наркозу: як інгаляційних, так і неінгаляційних; різні види та методи знебо­лювання. Це дало змогу розширити діапазон оперативних втру­чань на всіх органах та системах організму.

Анестезіологія — це наука, яка вивчає способи захисту організму від операційної травми. Вона розробляє нові і вдосконалює відомі способи підготовки хворих до операцій, їх анестезіологічне забезпечення, керування функціями організму під час наркозу та в післяопераційному періоді.

<< | >>
Источник: Ковальчук Л.Я. та ін.. Анестезіологія, реанімація та інтенсивна терапія невідкладних станів. 2003

Еще по теме Історичні відомості:

  1. Історичні аспекти порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями
  2. ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЛЮДИНУ
  3. Загальні відомості про ГРВЗ
  4. ВВЕДЕННЯ У БІОТЕХНОЛОГІЮ
  5. Методичні рекомендації

    . Принципи діагностики та лікування хворих На гострі респіраторні вірусні захворювання, 2009
  6. Перелік документів, які необхідно мати посадовим особам підрозділу з проблем зміцнення військової дисципліни
  7. Гулий І.С., Сімахіна Г.О., Українець А.І.. Основи валеології, 2003
  8. Тренінг соціальної перцепції
  9. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ 1
  10. Тести та завдання для самоконтролю
  11. Фактори, що ускладнюють боротьбу з венеричними захворюваннями
  12. Проблема здоров’я в житті людини
  13. Зв’язок етики та психології. Проблема моральності у психології
  14. Вступ
  15. Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник, 2013
  16. Хвороба Акабане
  17. Основні компоненти психічних утворень
  18. Біофабрика. Структура. Організація.