Гіпогідратаціинии шок

Це вид гіповолемічного шоку, який виникає при над­мірному зневодненні (гіпогідратації) організму.

Гіпогідратацію спричинюють;

• шлунково-кишкові захворювання (надмірне блювання, про­носи, втрати кишкового вмісту крізь нориці);

• підвищений діурез (неконтрольоване застосування сечо­гінних препаратів, цукровий та нецукровий діабети, стадія поліурії при гострій нирковій недостатності);

• надмірна втрата рідини через шкіру та ранову поверхню (гіпертермія, опіки);

• кровотечі;

• недостатній об’єм інфузійної терапії (у післяопераційних, коматозних хворих);

• гіпервентиляція (тахіпное, дихання Куссмауля, невірно пі­дібрані параметри тривалої ШВЛ без зволоження дихаль­ної суміші).

Крім того, дефіцит води в судинному руслі (гіповолемію) ви­кликають не лише її абсолютні втрати, а й патологічне переміщення води в позаклітинний простір (в кишечник - при його парезі, в черевну порожнину - при асциті, в плевральну порожнину - при плевритах), генералізовані запальні процеси в тка­нинах та їх травматичні ушкодження (перитоніт, синдром три­валого стиснення та ін).

Разом з водою організм втрачає й електроліти (катіони на­трію, калію, кальцію, магнію; аніони хлору, гідрокарбонату). Це призводить до складних порушень осмолярності крові, водно-сольового балансу та кислотно-основного стану.

Ступінь гіпогідратаційного шоку визначають за об’ємом втраченої організмом води:

до 5% від маси тіла - легкий ступінь;

5 - 10% маси тіла - середній ступінь; понад 10% від маси тіла - важкий ступінь.

Дефіцит води в організмі призводить до зниження венозного повернення крові до серця, що проявляється низьким рівнем ЦВТ, серцевого викиду і артеріального тиску та супроводжу­ється компенсаторною адренергічною вазоконстрикцією.

Для хворих з гіпогідратацією характерне зниження маси тіла, сухість шкіри та слизової оболонки, зниження тургору тканин, западання очних яблук, зниження температури шкіри, тахікар­дія, олігурія, скарги на спрагу. У міру наростання гіпогідратації вони стають загальмованими, можуть виникати галюцинації, су­доми, втрата притомності. При лабораторному обстеженні від­мічається зростання гемоконцентраційних показників.

При проведенні інтенсивної терапії надзвичайно важливо вра­ховувати добовий баланс рідин у хворих. Для цього медперсо­нал повинен скрупульозно підраховувати об’єми втрат води: сечу та інші рідини при патологічних втратах збирають у спеціальні мірні посудини; відмічають частоту й глибину ди­хання, температуру тіла, частоту та об’єм стільця. Все це по­годинно фіксують у спеціальній карті (листку індивідуального спостереження). В ній же відмічаються всі призначення, вико­нані хворому, об’єми інфузійної і трансфузійної терапії. Кожні 12-24 години підбивають баланс: об’єм виведеної з організму та введеної йому рідини.

При підрахунку перспіраційних втрат виходять з того, що при нормотермії (36,6 °С) дорослий хворий втрачає води через шкіру та з диханням 0,5 мл/кг маси тіла за годину.

Підвищення температури тіла на 1 °С збільшує втрату рідини на 0,25 мл/кг за годину.

Для корекції дефіциту рідин застосовують кристалоїди (0,9% р-н натрію хлориду; р-ни Рінгера, Рінгер-лактату; нормосоль, лактосоль, хлосоль, ацесоль, дисоль) та інші рідини (5% - 40% р-ни глюкози, фруктози).

Залежно від ступеня гідратації існують різні режими ведення хворих: з нульовим водним балансом, з від’ємним балансом (у

Схема листка індивідуального спостереження.

№ карти стаціонарного хворого____________

Прізвище, ініціали_______________________

Діагноз_________________________________________

Час Дихань (за хв) АТ (мм рт.ст.) ЧСС (за хв) ЦВТ (мм вод. ст.) t° тіла (С) Призначення Об’єм

виділень

д00
О

с

с

1200і

т.д.


Добовий гітробаланс:

Всього введено___ мл Всього виділилось______ мл

Ентерально_______ мл сечі_________ мл

Парентерально____ мл калу________ мл

патол. втрати_____ мл

перспіраційні втрати____ мл

хворих з попередньою гіпергідратацією) та з позитивним балан­сом (у гіпогідратованих хворих). З метою визначення дефіциту води у останніх доцільно здійснювати розрахунки за формулою:

ДЕФ. ВОДИ = (Ht хв. - Ht N) • 0,2 МТ

Ht N

де: Деф.води - дефіцит води, л;

Ht хв. - гематокрит хворого, г/л;

Ht N - гематокрит в нормі, л/л;

МТ - маса тіла, кг.

Для корекції дефіциту калію (одного з життєво важливих катіонів, який найчастіше втрачається при гіпогідратації) застосовують поляризуючу суміш (див. 9.4)

Медична сестра повинна пам’ятати, що категорично забо­ронено вводити концентровані розчини калію хлориду внутрішньовенно (небезпека гіперкаліємічної зупинки серця!). Для того, щоб іони калію засвоїлись клітинами організму, швидкість введення поляризуючої суміші не повинна перевищувати 400 мл за годину.

<< | >>
Источник: Ковальчук Л.Я. та ін.. Анестезіологія, реанімація та інтенсивна терапія невідкладних станів. 2003

Еще по теме Гіпогідратаціинии шок:

  1. Шок
  2. Шок
  3. ШОК
  4. Шок
  5. Шок
  6. Шок
  7. Шок
  8. Шок
  9. Шок
  10. Шок
  11. Септический шок
  12. СЕПТИЧЕСКИЙ ШОК