Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлункового соку

Засоби, які застосовують при гіпосекреції шлункового соку

Порушення секреції шлунка пов’язане з нервовою (зниження активності парасимпатичної регуляції і блукаючого нерва), гор­мональною та місцевою регуляцією. Зниження секреції шлунко­вого соку призводить до розвитку гіпацидного гастриту та деяких видів пептичної виразки шлунка, а в подальшому може зумовити виникнення новоутворень (злоякісних пухлин).

Препарати, що застосовують на початкових стадіях захворювання:

— гіркоти (див. «Засоби, що впливають на апетит»);

— вуглекислі мінеральні води: «Єсентуки-17», «Лужанська», «Поляна Квасова»;

— препарати на основі лікарських рослин: квітів бузини чор­ної, ромашки лікарської, трави золототисячнику малого, деревію звичайного тощо.

Засоби замісної терапії, препарати, які застосовують у тяжких випадках:

— сік шлунковий натуральний;

— пепсин;

— кислота хлоридна розведена;

— пепсидил;

— абомін;

— ацидин-пепсин.

Вуглекислі мінеральні води містять вуглекислий газ, який по­силює секрецію шлункового соку. їх вживають перед їдою на по­чаткових стадіях захворювань шлунка, що супроводжуються зниженням секреції шлункового соку.

Засоби замісної терапії призначають у тих випадках, коли залози шлунка не можуть забезпечити достатню секрецію шлункового соку.

Сік шлунковий натуральний містить кислоту хлоридну розве­дену, ферменти пепсин, ліпазу та інші компоненти. Пепсин акти­вується тільки за наявності кислоти хлоридної розведеної. Тому його призначають у мікстурах із кислотою хлоридною або поро­шок пепсин запивають кислотою хлоридною розведеною.

Сік шлунковий натуральний, пепсин, кислоту хлоридну розве­дену, ацидин-пепсин, пепсидил, абомін призначають перед їдою при гіпацидному гастриті, ахілії.

Засоби, які застосовують при гіперсекреції шлункового соку

Перша ознака підвищеної секреції шлункового соку — печія. Під­вищення кислотності шлункового соку, як правило, виникає внаслі­док порушення нервової і гормональної регуляції, місцевих розладів травлення та спадкових факторів, що призводить до виникнення за­палення слизової оболонки шлунка (гіперацидний гастрит) та дефек­ту слизової оболонки (виразка шлунка). Згідно із сучасними теорія­ми, неабияку роль у виникненні виразкової хвороби відіграють мікроорганізми і, зокрема, Helicobacter pylori. Тому у фармакотерапевтичному лікуванні хворих з пептичною виразкою шлунка використовуть препарати, які впливають на кислотність (антацидні засо­би), зменшення секреторної активності (блокатори Н2-рецепторів шлунка, М-холіноблокатори, інгібітори протонного насоса), знешко­дження збудників хвороби (антиґелікобактерні засоби) а також засо­би, які знеболюють та захищають слизову оболонку від подразливої дії кислоти (в’яжучі, місцевоанестезійні засоби).

Класифікація засобів, які застосовують при підвищеній секреції шлунка

Антацидні засоби Засоби, що зменшують секрецію шлункового соку Засоби, що проявляють захисну дію на слизову оболонку шлунка
1. Сполуки алюмінію Альте льдрат (алюмінію гідроксид) Алюмінію фосфат (фосфалюгель, гастерин, альфогель) Алюгастрин (кабальдрат) Симальдрат (гелусил)

Тисацид

2. Комбінації солей Алюмаг (анацид, маалокс, альмагель, гастал, ренні)

Регусил

Гестид (мегалак)

3. Сполуки магнію Магнію оксид

1. М1-холіноблокатори

Гастроцепін (пірензепін)

2. Блокатори Н2 рецепторів шлунка

Циметидин (альтрамет, гістодил, контрацид, примамет)

Ранітидин (гістак, ранісан, зантак, рантак)

Фамотидин (квамател, фамосан, блокацид, ульфамід)

Нізатидин (аксид)

3. Блокатори протонного насоса (інгібітори Н++-АТФази)

Омепразол (осид, празол, хеліцид, ультоп, омез, ортанол)

Пантопразол (контролок) Лансопразол (ланзап)

Рабепразол (парієт)

Де-нол

Смекта

Вентер (сукральфат) Гастрофарм Мізопростол (сайтотек)

Гастрофіт

Ліквіритон Плантаглюцид Препарати вісмуту (вікалін, вікаїр)

Антацидними називають препарати, які нейтралізують над­лишок кислоти шляхом хімічної реакції; антациди є основами.

Натрію гідрокарбонат нейтралізує соляну кислоту з утво­ренням вуглекислого газу, що є небажаним явищем. Вуглекис­лий газ зумовлює вторинну гіперсекрецію (через деякий час кислотність знову підвищується). Натрію гідрокарбонат уна­слідок тривалого застосування може змінювати pH крові в бік лужної реакції (призводити до алкалозу), оскільки він добре всмоктується в кров. Все це є недоліком цього препарату, тому натрію гідрокарбонат застосовують обмежено, здебільшого в разі печії.

Магнію оксид під час реакції нейтралізації не утворює вугле­кислого газу і тому не чинить вторинної гіперсекреції, не всмокту­ється в кров і не впливає на pH крові. У зв’язку з цим він є найкра­щим антацидом швидкої дії.

Показання до застосування: при печії, гіперацидному гастриті, пептичній виразці шлунка — по 0,25-1 г 3-4 рази на день за 15 хв до і після їди.

Альмагель (алюмаг, анацид, маалокс, гастал, ренні) — це ком­бінований препарат, що містить алюмінію гідроксид, магнію оксид тощо. Він чинить антацидну, обволікальну, адсорбівну дію.

Показання до застосування: пептична виразка шлунка, гіпер­ацидний гастрит — по 2 чайні ложки препарату 4 рази на день за 10-15 хв до їди, запиваючи 1-2 столовими ложками води.

Блокатори (антагоністи) Н2-рецепторів — циметидин, ранітидин, фамотидин — блокують гістамінові Н2-рецептори шлунка і знижують секрецію шлункового соку. При тривалому застосуван­ні (звичайно протягом 6 тиж.) ці препарати спричинюють рубцю­вання та загоєння виразок. Застосовують для лікування хворих з пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки, профі­лактики рецидивів цих захворювань.

Фамотидин (фамосан, квамател, гастросидин) — сильний антисекреторний засіб, який належить до III покоління блокаторів Н2-рецепторів шлунка. Спричинює дозозалежне зниження секре­ції кислоти та активності пепсину (через 2 год — на 80-90 %, че­рез 6 год — на 70-75 %, через 10 год — на 40-45 %), що створює оптимальні умови для рубцювання виразки.

Показання до застосування: пептична виразка шлунка та два­надцятипалої кишки, профілактика рецидивів та ін.

Побічні ефекти: діарея, нудота, блювання, метеоризм, голов­ний біль, запаморочення, втомлюваність, сонливість, шкірний висип, зміни у формулі крові.

М-холіноблокатори (холінолітики) — гастроцепін, атропіну сульфат, метацин, платифілін, препарати красавки (беладони) — блокують М-холінорецептори парасимпатичної вегетативної іннер­вації, знижують секрецію шлункового соку, усувають спазми непосмугованих м’язів шлунка та кишок.

Дія, застосування, побічні ефекти, форми випуску атропіну суль­фату, метацину, платифіліну, препаратів красавки описано в розділі «Засоби, що діють у ділянці закінчень холінергічних нервів».

Гастроцепін (пірензепін) вибірково блокує Мі-холінорецептори шлунка, не впливаючи на інші органи. Він знижує секрецію шлункового соку і не порушує фізіологічні функції травного ка­налу. Має тривалий лікувальний ефект.

Показання до застосування: лікування гіперацидного гастри­ту, пептичної виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, про­філактики та лікування «стресової» виразки тощо.

Побічні ефекти: діарея, сухість у роті.

Блокатори протонного насоса — омепразол, ланзопразол, пантопразол — пригнічують базальну та стимульовану секрецію шлункового соку.

У лікуванні хворих з пептичною виразкою шлунка зараз широ­ко використовують антибактеріальні засоби, які активні у відно­шенні збудника виразкової хвороби — Helicobacter pylori, — метронідазол, хелікоцин та ін.

Хелікоцин — комбінований антибактеріальний засіб, що міс­тить амоксицилін (антибіотик пеніцилінового ряду) та метронідазол. Комбінація цих препаратів є високоактивною у відношенні Helicobacter pylori та зумовлює стійку і тривалу ремісію хвороби.

Показання до застосування: комбінована терапія хворих з пептичною виразкою шлунка та хронічним гастритом.

<< | >>
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлункового соку:

  1. Органи травлення (шлунково-кишковий тракт)
  2. Противірусні засоби для лікування та профілактики ГРВЗ
  3. Препарати, що застосовуються для пригнічення імунної відповіді
  4. Методи, що застосовуються у біотехнології
  5. Методи і засоби захисту від іонізуючих випромінювань
  6. Ферменти, які використовують у генній інженерії.
  7. Критерії психологічного відбору спеціалістів, які призначаються до бойового чергування
  8. Перелік документів, які необхідно мати посадовим особам підрозділу з проблем зміцнення військової дисципліни
  9. Лечебный режим при болях в желудке, при слабости желудка и при различных состояниях аппетита
  10. Примерное меню на день при циррозе печени при обострении заболевания
  11. Перкутанные коронарные вмешательства при многососудистом поражении при ИБС