Залежність фармакотерапевтичних ефектів від екзогенних факторів

На фармакотерапевтичний ефект впливають екзогенні фактори.

Фізичні та фізико-хімічні властивості

Такі фізичні властивості, як агрегатний стан, ступінь подріб­нення, розчинність у воді чи ліпідах, ступінь дисоціації, визна­чають характер, силу і швидкість дії лікарської речовини.

Важливою для виявлення фармакологічного ефекту є лікар­ська форма, в якій призначають лікарські засоби. Так, препарати, призначені у формі мікрокапсул, мікродраже, виявляють рівно­мірний і тривалий терапевтичний ефект. Знання фізико-хімічних властивостей лікарських засобів, характеристики лікарських форм має практичне значення.

Хімічна структура. Фармакологічний ефект лікарських засо­бів залежить від їхньої хімічної структури, оскільки речовини, близькі за хімічною структурою, вивляють, як правило, подібну дію. Так, похідні барбітурової кислоти (барбітурати) пригнічують функцію ЦНС.

Специфічна дія лікарських речовин залежить від характеру і послідовності атомів у молекулі. Заміна навіть одного атома в мо­лекулі лікарської речовини може призвести до зміни фармаколо­гічної активності.

Дози і концентрації. Розрахунки доз лікарських засобів для дітей та людей похилого віку

Кількість лікарських речовин, виражену в одиницях маси, об’є­му або біологічної активності, називають дозою, а ступінь розве­дення її в біологічних середовищах організму або розчинниках — концентрацією.

У медичній практиці дози розрізняють за прийомом:

— разова доза — кількість лікарської речовини на один прийом;

— добова доза — кількість лікарської речовини на добу;

—курсова доза — кількість лікарського препарату на курс лі­кування;

— ударна доза — перша доза препарату, яка перевищує на­ступні.

Позначають дози в грамах або частках грама. Для більшої точ­ності дозування розраховують на 1 кг маси тіла. В окремих випад­ках розраховують залежно від поверхні тіла (на 1 м2).

Мінімальні дози, які виявляють початковий біологічний ефект, називають мінімально терапевтичними. Дози, які в більшості па­цієнтів виявляють фармакотерапевтичну дію, — середніми тера­певтичними дозами. Якщо вони не дають потрібного ефекту, то дозу підвищують до вищої терапевтичної. Вищі терапевтичні дози (разові та добові; отруйних та сильнодіючих препаратів) на­ведено в Державній фармакопеї.

Визначають також токсичні дози, які справляють небезпечні для організму токсичні ефекти, і смертельні (летальні) дози.

Дози від мінімально терапевтичної до мінімально токсичної становлять терапевтичний діапазон (терапевтичне вікно).

Критерієм безпечного застосування лікарських засобів є тера­певтичний індекс — відношення летальної дози до середньої тера­певтичної.

Під час проведення фармакотерапії слід враховувати, що кон­центрація препарату в плазмі крові визначається фармакокінети­кою (всмоктуванням, біотрансформацією, екскрецією).

Для розрахунку терапевтичних доз для дітей використовують формули:

1. Доза для дитини = доза для дорослого х масу тіла дитини (кг) / 70

2. Доза для дитини = доза для дорослого х на вік дитини / 24.

Але при цьому не враховується фармакодинаміка ліків, вікові

характеристики і чутливість до них, а також індивідуальні особ­ливості хворої дитини.

Для проведення фармакотерапії у людей похилого віку дози не­обхідно підбирати індивідуально, рекомендують призначати лікарські засоби в знижених дозах, особливо на початку лікуван­ня. Так, дози серцевих глікозидів, седативних, гіпотензивних за­собів і нейролептиків знижують у два рази порівняно з такими для осіб середнього віку. Лікування антибіотиками і антибактеріаль­ними хіміопрепаратами проводять у звичайних або дещо зниже­них дозах.

Повторне введення лікарських засобів

Унаслідок тривалого застосування лікарських засобів може відбуватися посилення або послаблення ефекту.

Посилення ефекту низки препаратів пов’язано з їхньою здат­ністю до кумуляції.

Матеріальна кумуляція — накопичення лікарської речовини. Цю властивість мають препарати, що повільно виводяться з орга­нізму або міцно зв’язуються в організмі (наприклад, препарат на­перстянки — дигітоксин).

Функціональна кумуляція — це «накопичення» ефекту, а не речовини (наприклад, внаслідок зловживання алкоголем — змі­ни функцій ЦНС).

Толерантність (звикання) — це зниження ефективності препара­ту під час повторних застосувань (наприклад, анальгетики, антигіпертензивні, снодійні тощо). Це може бути пов’язано зі зменшен­ням швидкості всмоктування речовини, збільшенням швидкості її інактивації і посиленням виділення з організму.

Тахіфілаксія — толерантність, що виникає дуже швидко (на­приклад, ефедрин під час повторних уведень з інтервалом 10-20 хв виявляє менш виражену гіпертензивну дію).

<< | >>
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Залежність фармакотерапевтичних ефектів від екзогенних факторів:

  1. Залежність здоров'я людини від стану хребта
  2. Вплив екологічних факторів на здоров'я людини
  3. Методи і засоби захисту від іонізуючих випромінювань
  4. Вітаміни (від vita — життя)
  5. Роль материнських антитіл в захисті організму від вірусів
  6. Перехід від зовні зумовленої моральної поведінки до свідомої
  7. Інструкція з профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу
  8. Інструкція про заходи з профілактики та оздоровлення тварин від лептоспірозу
  9. Мінеральні речовини (від minera - - руда)
  10. Психічний розвиток дитини від 3 до 7 років
  11. Сенсорно-перцептивний розвиток дитини від 3 до 7 р.
  12. Психофізіологічні особливості темпераменту дітей від народження до 7 років
  13. Вікова періодизація психічного розвитку дитини від народження до закінчення школи
  14. РОЗВИТОК УВАГИ ДИТИНИ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО 7 РОКІВ
  15. РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ ДИТИНИ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО 7 РОКІВ
  16. ОСОБЛИВОСТІ МИСЛЕННЯ ДИТИНИ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО 7 РОКІВ
  17. РОЗВИТОК УЯВИ ДИТИНИ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО 7 РОКІВ