Види небажаної (побічної) дії ліків

Згідно з визначенням ВООЗ небажаною дією є «кожна реакція на лікарський засіб, що є шкідливою для організму і виникає вна­слідок використання під час лікування, діагностики або профі­лактики захворювання». Побічні ефекти виникають у кожного 20-го хворого, а в стаціонарі — у кожного 3-го пацієнта. Загроза виникнення побічних ефектів дуже велика в групах ризику:

— у дітей дошкільного віку, осіб літнього віку, вагітних;

— у хворих з ураженням органів біотрансформації й екскреції;

— у пацієнтів з обтяженим анамнезом;

— в осіб, які тривалий час вживають ліки.

Небажані дії можуть виникати при терапевтичній концентра­ції препарату в плазмі крові. Більшість з них (70-80 % випадків) можна передбачити, знаючи фармакокінетику і фармакодинаміку препарату. Так, наприклад, кислота ацетилсаліцилова зумов­лює ульцерогенну дію при застосуванні до їди, тому пацієнту слід призначати препарат після їди в подрібненому вигляді, запивати молоком.

Є небажані дії, що неможливо передбачити (у 20-30 випадках):

—алергійні реакції (можуть виникнути миттєво або після пе­ріоду сенсибілізації). Вони є дозонезалежними. Для виявлення гіперчутливості негайного типу проводять пробу in vitro. Для ви­явлення гіперчутливості уповільненого типу в скарифіковану шкіру втирають розчин препарату, наносячи зверху аерозоль по­лімеру для створення плівки. Якщо через 1-2 дні на місці нане­сення утворюється папула — це ознака гіперчутливості;

—ідіосинкразія — це гіперчутливість або непереносимість. Вона зумовлена спадковим дефектом ферментних систем або спад­ковими порушеннями обміну речовин;

—лікарська залежність (пристрасть, бажання до повторних прийомів препаратів): психічна, при якій відміна препарату спри­чинює емоційний дискомфорт, і фізична, коли відміна препарату призводить до розвитку абстинентного синдрому (психічні і сома­тичні порушення).

Є також побічні ефекти, що виникають незалежно від концент­рації ліків у плазмі крові. Це група біологічних вторинних побіч­них явищ. До них належать дисбактеріоз — якісне і кількісне по­рушення мікрофлори кишок, тяжкими наслідками якого є:

• суперінфекції;

• гіповітаміноз;

• пригнічення імунітету.

Особливе місце серед побічних ефектів посідає синдром відміни, який виникає внаслідок швидкої відміни препарату і спричинює загострення захворювання. Для запобігання цьому слід застосову­вати лікарські засоби за схемою та поінформувати пацієнта.

Під час застосування лікарських засобів можуть виникнути ятрогенні ускладнення. Медичній сестрі слід знати ознаки і симп­томи ятрогенних захворювань і давати пацієнту певні настанови.

Ознаками нефротоксичності є гематурія, олігурія, кристалурія, тому слід контролювати кількість виведеної сечі та результа­ти лабораторних аналізів.

Ознаками ототоксичності є шум у вухах, запаморочення, тому слід спитати пацієнта про наявність цих симптомів, спостерігати за проявами запаморочення; припинити давати пацієнтові при­значені засоби та повідомити лікаря.

Симптомами анемії є блідість, хронічна втомлюваність, диспное. Необхідно контролювати результати лабораторних аналі­зів крові.

Ознаками гепатотоксичності є жовтяниця, загальна слабкість, біль у правому верхньому квадранті живота, темна сеча. Необхід­но контролювати результати функціональних проб печінки.

<< | >>
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Види небажаної (побічної) дії ліків:

  1. Патогенез імунної патології за дії радіації
  2. Механізм оздоровчої дії фізичних вправ
  3. Роль та ігрові дії дошкільника як центральний компонент сюжетно-рольової гри
  4. Види культивування
  5. Види учіння та структура учбової діяльності учнів
  6. ВИДИ ТА ФОРМИ НАСИЛЬНИЦЬКОЇ ПОВЕДІНКИ
  7. Види уваги у дошкільному дитинстві
  8. Види пам’яті у дошкільному віці
  9. Утоплення, його види; реанімація потерпілих
  10. Основні види порушень зовнішнього дихання
  11. ОСНОВНІ ВИДИ ПЛАНІВ ВЕТЕРИНАРНИХ ЗАХОДІВ
  12. Препарати, що застосовуються для пригнічення імунної відповіді
  13. Масаж
  14. ПАТОЛОГІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН ПРОМЕНЕВОЇ ЕТІОЛОГІЇ
  15. Пункція порожнини серця
  16. Рівні розвитку сюжетно-рольової гри у дошкільника