Шляхи введення ліків

Дуже важливим у медикаментозній терапії є шлях введення препаратів. Виділяють такі шляхи введення лікарських речовин: ентеральні (через травний канал) і парентеральні (минаючи трав­ний канал).

Ентеральні шляхи

Пероральний (per os — через рот; всередину) — найбезпечні­ший, найекономічніший шлях. Для повної безпеки слід дотриму­ватися певних правил:

—тверді лікарські форми найкраще ковтати стоячи і запивати рідиною до 100 мл;

—таблетки з ентеросолюбільним покриттям не можна роздав­лювати, а також давати з молоком або антацидами (вони руйну­ють покриття таблеток);

— дітям та пацієнтам літнього віку, яким важко ковтати таб­летки, краще давати препарати в рідкому стані;

— вживати препарати в певний час, відповідно до прийому їжі.

Всмоктування ліків при пероральному шляху введення відбува­ється в основному в тонкій кишці; через печінковий кровообіг над­ходить у печінку, а потім у кров (через 30-60 хв). На швидкість всмоктування впливає багато факторів: це і час вживання ліків, і стан травної системи, і склад їжі. Пероральний шлях введення не застосовують, якщо ліки кислотонестійкі, руйнуються в травному каналі, виявляють ульцерогенну дію (викликають виразку шлун­ка), а також через стан пацієнта (захворювання органів травлення, стан непритомності, блювання, порушення акту ковтання).

Сублінгвальний (sub lingua — під язик) — це такий спосіб уве­дення, при якому таблетку, капсулу або декілька крапель розчину ліків, нанесених на грудочку цукру, тримають під язиком до пов­ного розсмоктування, слину при цьому затримують у роті. Ефект настає швидко (через 1-3 хв), оскільки з ротової порожнини ліки добре всмоктуються через капіляри і надходять у велике коло кровообігу, шлункові ферменти не впливають на препарат. Так призначають засоби невідкладної допомоги (нітрогліцерин при нападі стенокардії, клофелін та ніфедипін — при гіпертензивному кризі тощо). Крім того, є ще способи прийому препаратів за щоку (суббукально) або на ясна у вигляді плівки.

Ректальним (per rectum — через пряму кишку) шляхом вво­дять лікарські речовини у формі супозиторіїв та мікроклізм (50— 100 мл). Всмоктування відбувається швидко (через 5-7 хв), ліки потрапляють у велике коло кровообігу, минаючи печінку.

Сила дії препарату за такого способу введення вища, ніж при вживанні його через рот, тому дози ліків знижують. Через пряму кишку ліки вводять маленьким дітям, у разі непритомності хво­рого, при блюванні, за наявності патологи шлунка, кишок. Але при цьому шляху введення ліків неможливо передбачити інтен­сивність абсорбції.

Парентеральні шляхи

Інгаляційно (через дихальні шляхи) вводять газоподібні речо­вини, рідини й аерозолі. При цьому шляху введення відбувається швидке всмоктування, оскільки адсорбівна поверхня легень ста­новить 100 м2.

Цей метод використовують як для місцевої дії (бронхорозширювальні засоби, антибіотики), так і для резорбтивної (засоби для інгаляційного наркозу).

Трансдермально призначають ліки, що добре всмоктуються через неушкоджену шкіру (наприклад, нітрогліцерин у формі мазі для запобігання нападу стенокардії). Деякі препарати (антибіоти­ки, кортикостероїди) при використанні у формі мазей для ліку­вання шкірних захворювань можуть частково всмоктуватись і ви­являти побічну дію на весь організм. Особливо це слід враховувати в разі призначення їх дітям.

Для досягнення швидкої резорбтивної дії ліків застосовують ін’єкційні шляхи введення.

Для них характерними є:

— точність дозування;

— швидка дія;

— дотримання стерильності;

— великі затрати;

— загроза передозування (особливо при введенні препаратів з малим спектром терапевтичної дії);

— небезпека пошкодження сідничого нерва при введенні пре­парату в сідничний м’яз.

Підшкірно вводять стерильні водні та олійні розчини (у цьому випадку після ін’єкції слід зігріти або помасажувати місце вве­дення, щоб не було інфільтратів). Початок дії препарату при тако­му шляху введення настає через 5-15 хв. Під шкіру підшивають деякі депо-препарати. Не вводять гіпертонічні розчини, подразли­ві лікарські речовини та ліки у формі суспензій. Слід враховува­ти, що в разі різкого зниження артеріального тиску (при шокових, колаптоїдних станах) уведення ліків під шкіру малоефективне, оскільки різко сповільнюється процес усмоктування.

Введення ліків внутрішньом’язово забезпечує швидке їх надхо­дження у велике коло кровообігу (через 10-15 хв). Вводять внут­рішньом’язово стерильні водні, олійні розчини, суспензії. Об’єм од­нієї ін’єкції — 10 мл. Не можна внутрішньом’язово вводити

лікарські речовини, що можуть спричинити некроз або подразнен­ня тканин (кальцію хлорид, норадреналін), гіпертонічні розчини.

Внутрішньовенно препарати вводять в ургентних випадках. При цьому шляху введення ліки відразу надходять у кров, тому дуже важливою є швидкість уведення. Введення ліків внутрішньовенно може бути болюсним (струменевим), повільним або інфузійним (крапельним). Внутрішньовенно вводять тільки стерильні водні розчини. Не можна внутрішньовенно вводити олійні розчини і сус­пензії, щоб не виникла емболія судин життєво важливих органів.

Готуючи лікарський засіб для внутрішньовенного введення, медсестра повинна знати:

— чи можна препарат розчиняти в певному розчиннику;

— до якої концентрації розбавляти препарат;

— інтенсивність уведення препарату;

— наскільки стійкий препарат після змішування;

—чи сумісний лікарський засіб з іншими препаратами та роз­чинниками.

Олійний розчин перед парентеральним введенням підігріти до температури тіла (36-37 ’С).

<< | >>
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Шляхи введення ліків:

  1. ПСИХОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ СТРЕСУ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОДОЛАННЯ
  2. Шляхи надходження радіонуклідів в організми сільськогосподарських тварин
  3. Шляхи та способи виведення радіонуклідів з організму тварин
  4. Реферат. Методы введения лекарственных веществ, 2010
  5. Способы введения
  6. Внутритрахеальные введения
  7. ВВЕДЕНИЕ
  8. ВВЕДЕНИЕ ПРИКОРМА
  9. ВВЕДЕНИЕ
  10. Введение вакцин внутрикожно
  11. Введение