Протитуберкульозні засоби

До протитуберкульозних належать хіміотерапевтичні засоби, які затримують розмноження і зменшують вірулентність міко­бактерій туберкульозу. Комітет з лікування міжнародної проти­туберкульозної спілки в 1975 р. запропонував таку класифікацію протитуберкульозних засобів:

I група (найбільш ефективні)

—ізоніазид та інші похідні гідразиду ізонікотинової кислоти (ГІНК);

— рифампіцин.

II група (ефективні)

—синтететичні засоби (етіонамід, протіонамід, етамбутал, піразинамід, фтивазид, салюзид, метазид);

—антибіотики (флориміцину сульфат (віоміцин), стрептомі­цин, циклосерин).

—фторхінолони (ломефлоксацин, пефлоксацин, левофлоксацин, офлоксацин, ципрофлоксацин).

III група (найменш ефективні)

— ПАСК, тіоацетазон (тибон).

Розроблено 3 основні схеми застосування протитуберкульозних засобів:

—тривале лікування (18-24 міс.). Спочатку призначають ком­бінацію з трьох препаратів (2-3 міс.), потім — з двох;

— уривчасте лікування;

— короткі курси лікування. Різні схеми лікування короткими курсами відрізняються компонентами, які використовують у по­чатковий період, але всі вони ґрунтуються на тривалому лікуван­ні із застосуванням ізоніазиду і рифампіцину.

Протитуберкульозні препарати І групи

Ізоніазид — синтетичний протитуберкульозний препарат, який вибірково діє на мікобактерії туберкульозу. Залежно від концентрації виявляє бактеріостатичну або бактерицидну дію. Препарат добре всмоктується з травного каналу, розподіляється у водному середовищі організму, проходить через тканинні бар’єри та проникає в клітини і спинномозкову рідину. Підлягає ацетилюванню. Виділяється нирками. Застосовують для лікування всіх форм туберкульозу. У разі необхідності призначають внутрішньо­венно або внутрішньом’язово.

Побічні ефекти: нейротоксичність (безсоння, судоми, психічні порушення, порушення пам’яті). Для запобігання цьому слід при­значати з ізоніазидом піридоксин (вітамін Вв). Можливі також су­хість у роті, нудота, блювання, закреп.

Фтивазид — препарат повільно всмоктується і повільно виво­диться з організму, менш токсичний, ніж ізоніазид.

Показання до застосування: в амбулаторних умовах, після курсу лікування туберкульозу в стаціонарі, для профілактики за­гострення дітям та дорослим.

Салюзид розчинний — за фармакологічною дією подібний до ізоніазиду.

Показання до застосування: туберкульоз мозкових оболонок, плеври, серозних оболонок, слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, сечової і статевої систем, лімфатичних вузлів, шкіри, очей; туберкульозні нориці різної локалізації, вульгарний вовчак.

Метазид перевершує фтивазид за хіміотерапевтичною актив­ністю, менш токсичний, краще проникає в спинномозкову рідину. Застосування і побічні ефекти такі самі, як в ізоніазиду.

Рифампіцин (рифоцин) — антибіотик широкого спектра дії. Виявляє виражену дію на мікобактерії туберкульозу, а також на грампозитивні бактерії у високих дозах і на грамнегативні. Рифампіцин добре всмоктується з травного каналу. Легко про­никає через тканинні бар’єри, у тому числі й через ГЕБ. Тера­певтичний ефект триває 8-12 год. Екскреція відбувається з жовчю, частково із сечею, бронхіальними та слізними залоза­ми. Застосовують для лікування хворих з усіма видами тубер­кульозу. Призначають всередину по 0,3 г 2 рази на день до їди або по 0,45 г 1 раз на день. У разі необхідності вводять внутріш­ньовенно.

Побічні ефекти: ураження функції печінки та підшлункової залози; диспепсичні явища; можливе забарвлення сечі, мокротин­ня та слізної рідини в червоний колір.

Не рекомендовано призначати в І триместр вагітності.

Протитуберкульозні препарати II групи

Синтетичні засоби

Етамбутол (діамбутол) — синтетичний протитуберкульозний препарат. Стійкість мікобактерій до нього виникає повільно. З травного каналу всмоктується неповністю (3/4). Екскреція від­бувається нирками. Призначають для лікування всіх форм тубер­кульозу в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами (наприклад, рифампіцин + етамбутол + ізоніазид).

Побічні ефекти: нудота, блювання, анорексія, алергійні реакції, порушення зору (через 2-6 міс. від початку лікування препаратом).

Піразинамід — один із найефективніших препаратів II групи, хоча і поступається ізоніазиду.

Впливає на стійкі до інших пре­паратів мікобактерії туберкульозу.

Етіонамід (Етіомід) — за протитуберкульозною дією поступа­ється ізоніазиду. Резистентність до препарату виникає швидко. Препарат легко всмоктується з травного каналу, проникає в спин­номозкову рідину.

Показання до застосування: туберкульоз легень, а також у ви­падках, коли препарати І групи втрачають ефективність через розвиток резистентних форм збудників.

Побічні ефекти: диспепсія, алергійні реакції, іноді порушення з боку ЦНС та периферійної нервової системи.

Протипоказання: вік до 2 років.

Протіонамід (тревентикс) — за протитуберкульозною дією по­дібний до етіонаміду, але краще переноситься. Можна призначати з іншими протитуберкульозними засобами.

Показання до застосування: туберкульоз легень та нелегенева його форма.

Побічні ефекти: порушення функції травного каналу, зменшен­ня маси тіла, загальна слабкість, тахікардія, алергійні реакції.

Протипоказання: слід проявляти обережність при тяжких за­хворюваннях печінки і нирок; період вагітності.

Антибіотики

Стрептоміцину сульфат та канаміцину сульфат — антибіотики, широкого спектра дії (див. у розділі «Антибіотики-аміноглікозиди*).

Циклосерин — антибіотик широкого спектра дії; затримує ріст мікобактерій туберкульозу. За активністю поступається стрепто­міцину. Добре всмоктується з травного каналу, легко проникає в спинномозкову рідину, виділяється нирками.

Показання до застосування: хронічні форми туберкульозу. За­стосовують в умовах стаціонару разом з іншими протитуберку­льозними препаратами.

Побічні ефекти: головний біль, безсоння, погіршення пам’яті, неврит, психастенічний стан, галюцинації, депресія, епілептиформні напади, знепритомнення.

Протипоказання: органічні ураження ЦНС (епілепсія та ін). Слід проявляти обережність, призначаючи препарат пацієнтам з порушен­ням функції нирок, нестійкою психікою та хворим на алкоголізм.

Флориміцину сульфат (віоміцин) — антибіотик, що має ши­рокий спектр протимікробної дії. Діє на резистентні до проти­туберкульозних препаратів (за виключенням канаміцину) фор­ми мікроорганізмів. Препарат погано проникає в спинномозкову рідину, всмоктується в кров тільки при парентеральному вве­денні.

Показання до застосування: туберкульоз легень, туберкульоз­ний лімфаденіт.

Побічні ефекти: ототоксичність, алергійний дерматит, голов­ний біль, ураження нирок, печінки.

Протипоказання: захворювання слухового нерва, нирок.

Протитуберкульозні препарати III групи

Натрію пара-аміносаліцилат (ПАСК-натрій) — це синтетич­ний протитуберкульозний препарат. Ефективний при вживанні всередину. Призначають у дозі 3-4 г на один прийом 3 рази на добу через 0,5-1 год після їди. Препарат запивають молоком, лужними мінеральними водами або 2 % розчином натрію гідрокарбонату. Внутрішньовенно крапельно вводять 3 % розчин натрію парааміносаліцилату.

Побічні ефекти: нудота, блювання, діарея, агранулоцитоз, тромбоцитопенія; алергійні реакції.

Якщо виникають тяжкі реакції, лікування припиняють.

Фармакобезпека:

— необхідно суворо дотримуватися режиму дозування;

—для запобігання нейротоксичності слід призначати з ізоніа­зидом піридоксин (вітамін В6), глютамінову кислоту, тіамін (ві­тамін В1), седуксен;

—при застосуванні етамбутолу потрібен систематичний контроль функції зору. Пацієнту радять звернути увагу на те, чи може він читати після вживання препарату;

—лікувальна терапія при туберкульозі має бути тривалою та безперервною;

— на початку лікування слід призначати 3-4 препарати. Важливо, щоб вони відрізнялися за механізмом дії на мікробну клітину;

— лікарські препарати необхідно призначати, як правило, 1 раз на день;

— доцільно хоча б один з них вводити внутрішньовенно;

— при комбінації препаратів обов’язковим є призначення одно­го або двох основних засобів, особливо похідних ГІНК. Є готові комплексні лікарські засоби: пасоміцин (стрептоміцин + ПАСК), стрептосалюзид (стрептоміцин + салюзид) тощо;

— не слід комбінувати препарати, що мають однакові побічні ефекти (наприклад, стрептоміцин і канаміцин або флориміцин), оскільки всі вони виявляють ото- і нефротоксичність.

<< | >>
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Протитуберкульозні засоби:

  1. Противірусні засоби для лікування та профілактики ГРВЗ
  2. Методи і засоби захисту від іонізуючих випромінювань
  3. Принципи лікування ГРВЗ
  4. Запобігання надходженню та нагромадженню радіонуклідів у продукції сільського господарства
  5. Препарати, що застосовуються для пригнічення імунної відповіді
  6. Морально-психологічне забезпечення оборони
  7. Методичні рекомендації

    . Принципи діагностики та лікування хворих На гострі респіраторні вірусні захворювання, 2009
  8. КВАЛІФІКОВАНА ПРОПАГАНДА ПСИХОЛОГІЇ
  9. Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник, 2013
  10. Лікування ангін
  11. Визначення, зміст та основні напрямки морально-психологічного забезпечення бойового чергування
  12. Методи теоретичного психологічного дослідження
  13. Розвиток мислення у немовлячому віці
  14. Основні напрями психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
  15. Основні напрямки психічного розвитку дітей у навчально-виховному процесі
  16. Основні напрями психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
  17. Розвиток волі у дошкільному віці
  18. Методологія психологічного дослідження
  19. Об'єкт валеології
  20. ВНУТРІШНЬОМИГДАЛИКОВИЙ (ІНТРАТОНЗИЛЯРНИЙ) АБСЦЕС