Протидіабетичні засоби

У p-клітинах острівців підшлункової залози (Лангерганса) син­тезується інсулін. Основна фізіологічна роль інсуліну в організ­мі — зниження вмісту глюкози в крові. Це відбувається за раху­нок транспорту глюкози всередину клітин, посилення засвоєння її тканинами, підвищення глікогенезу (синтез глікогену з глюкози в клітинах печінки).

За відсутності або недостатності інсуліну розвивається цукро­вий діабет.

Розрізняють 2 типи цього захворювання (за класифікацією ВООЗ):

—інсулінозалежна форма (цукровий діабет І типу, цукровий діабет юнацький);

—інсулінонезалежна форма (цукровий діабет II типу, цукро­вий діабет дорослих).

У хворих на цукровий діабет з’являються сильна спрага, підви­щується споживання рідини, зменшується маса тіла, знижується імунітет, сповільнюється загоєння ран, виникають ускладнення з боку судин. Лабораторно — гіперглікемія (рівень глюкози в крові більше ніж 6,6 ммоль/л), глюкозурія (цукор у сечі), ацидоз.

Залежно від типу хвороби застосовують 2 групи протидіабетичних препаратів:

Гормональні препарати — інсуліни Пероральні протидіабетичні засоби

Гормональні препарати для лікування цукрового діабету — інсуліни

Класифікація інсулінів

1. Інсуліни короткотривалої дії (6-8 год)
Інсулін людини

Інсуман (хумулін, актрапід НМ, берлінсулін, хумулін регуляр)

Інсулін ліспро (хумалог) Інсулін аспарт (новорапід)

Інсулін бичачий

Інсулрап

Інсулін свинячий

Інсулін С (ілетин, моносуінсулін, актрапід МС, монодар)

Інсулін SNC

Хумалог

2. Інсуліни средньої дії (12-14 год)
Інсуман базал

Хумулін Л

Хумулін НПХ (берлінсулін Н, монотард)

Хумодар Б

Фармасулін

Депо-інсулін С

Ілетин IIЛ

Ілетин II НПХ

Суінсулін лонг

Б-інсулін (монодар Б) Інсулін-семілонг

Інсулонг

Монотард МС

Суспензія інсулін-лонг

3. Інсуліни тривалої дії (24 -36 год)
Ультратард

(Хумулін ультраленте)

Інсулін гларгін (лантус)

Суінсулін ультралонг Монодар ультралонг

Інсуліни — це гормональні препарати або їхні аналоги, які за­стосовують для лікування хворих з І типом цукрового діабету (інсулінозалежного).

Інсулін людський для ін’єкцій (інсуман, хумулін) виявляє найкоротшу дію залежності від дози — 5-8 год. Початок дії спостері­гається через ЗО хв, максимальний ефект — через 1-2 год. Доза інсуліну залежить від тяжкості хвороби, стану хворого та рівня цукру в сечі за добу. Для розрахунку виходять з того, що 1 ОД ін­суліну сприяє засвоєнню 4-5 г цукру. Як правило, добова потреба в інсуліні становить 30-50 ОД (зверніть увагу, що інсуліновий шприц містить 1 мл, або 40 ОД інсуліну). Інсулін вводять підшкір­но або внутрішньом’язово за 15-20 хв до їди.

Основне застосування інсуліну — лікування цукрового діабе­ту І типу, цукрового діабету будь-якого типу на фоні вагітності та хірургічних втручань.

Побічні ефекти: алергійні реакції, ліподистрофія у місці ін’єкції та ін.

Інсуліни тривалої дії — суспензії, які вводять внутрішньом’я­зово одноразово до сніданку.

Коливання рівня цукру в крові у хворих на діабет залежать від своєчасності та дози введення протидіабетичних препаратів, фі­зичного навантаження, частоти вживання їжі та ін.

Гіпоглікемія може розвинутися внаслідок передозування інсу­ліну або фізічного навантаження. На початку цього стану хворому дають цукор або солодкий чай, у тяжкому стані вводять внутріш­ньовенно струминно 20-50 мл 40 % розчину глюкози. За вісутності ефекту вводять 5 % розчин глюкози внутрішньовенно краплинно. Для стимуляції глікогенезу і корекції AT вводять 0,5 мл 0,1 % роз­чину адреналіну гідрохлориду.

Гіперглікемія (діабетична кома) розвивається внаслідок не­своєчасного введення інсуліну. Для лікування застосовують лише інсуліни короткої дії, які вводять внутрішньовенно. Існують різні схеми лікування гіперглікемічної коми. Найоптимальніший ме­тод — внутрішньовенне краплинне введення інсуліну протягом перших 2 год зі швидкістю 8 ОД/год з розрахунку 0,1 ОД/кг. Для цього 1 мл інсуліну (40 ОД) розчиняють у 500 мл ізотонічного роз­чину натрію хлориду, вводять внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 30-35 крапель за 1 хв.

Пероральні гіпоглікемічні препарати

Пероральні гіпоглікемічні препарати — це синтетичні препа­рати для вживання всередину при II типі цукрового діабету (інсулінонезалежного).

Похідні сульфонілсечовини (букарбан, бутамід тощо) стиму­люють утворення ендогенного інсуліну в підшлунковій залозі.

Глібенкламід (антибет, бетаназ, даоніл, глюкобене, манініл, еуглюкон) — синтетичний гіпоглікемічний препарат, який поси­лює утворення ендогенного інсуліну, підвищує чутливість тканин до інсуліну та ступінь його зв’язування з клітинами-мішенями.

Показання до застосування: цукровий діабет II типу в дорослих.

Побічні ефекти: алергійні реакції, головний біль, втомлюва­ність, запаморочення, шум у вухах, диспепсія, холестаз, фото­сенсибілізація.

Бігуаніди та препарати різної будови (метформін, буформін тощо)

підвищують споживання глюкози тканинами, зменшують всмокту­вання глюкози в травному каналі. Призначають хворим на інсуліннезалежний цукровий діабет з ожирінням на фоні цукрового діабету І типу, у складі комбінованої терапії хворих на цукровий діабет.

Метформін (сіофор) — пероральний протидіабетичний засіб, який затримує всмоктування глюкози з травного каналу, підви­щує зв’язування інсуліну з рецепторами, гальмує синтез глюкози в печінці, знижує синтез ендогенного інсуліну.

Показання до застосування: цукровий діабет II типу, в тому числі на тлі порушень ліпідного обміну та ожиріння.

Побічні ефекти: диспепсія, що усувається самостійно при по­дальшому лікуванні.

Класифікація пероральннх гіпоглікемічних засобів

Похідні сульфонілсечовини Бігуаніди Препарати різної будови
Букарбан (карбутамід)

Бутамід (толбутамід, дирастан)

Глібенкламід (манініл, бетаназ, антибет, даоніл, глюкобене, еуглюкон) Гліквідон (глюренорм) Гліклазид (діабетон, гліорал, предіан)

Глімепірид (амарил)

Гліпізнд (мінідіаб)

Метформін (сіофор) Буформін (адебіт, силубін) Акарбоза (глюкобай) Розиглітазон (авандія) Піоглітазон (піонорм)

Репаглінід (новонорм) Натеглінід (старлікс)

<< | >>
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Протидіабетичні засоби:

  1. Противірусні засоби для лікування та профілактики ГРВЗ
  2. Методи і засоби захисту від іонізуючих випромінювань
  3. Принципи лікування ГРВЗ
  4. Запобігання надходженню та нагромадженню радіонуклідів у продукції сільського господарства
  5. Препарати, що застосовуються для пригнічення імунної відповіді
  6. Морально-психологічне забезпечення оборони
  7. Методичні рекомендації

    . Принципи діагностики та лікування хворих На гострі респіраторні вірусні захворювання, 2009
  8. КВАЛІФІКОВАНА ПРОПАГАНДА ПСИХОЛОГІЇ
  9. Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник, 2013
  10. Лікування ангін
  11. Визначення, зміст та основні напрямки морально-психологічного забезпечення бойового чергування
  12. Методи теоретичного психологічного дослідження
  13. Розвиток мислення у немовлячому віці
  14. Основні напрями психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
  15. Основні напрямки психічного розвитку дітей у навчально-виховному процесі