Протиалергійні засоби

Алергійні реакції є наслідком підвищеної чутливості (сенсибілі­зації) до різних речовин, що мають антигенні властивості. Здебіль­шого природа алергену лишається невизначеною, тому лікування хворих з алергійними реакціями проводять методом неспецифічної гіпосенсибілізацїї — тобто за допомогою препаратів, що впливають на процеси алергії незалежно від природи антигену.

Розрізняють 3 стадії розвитку алергійних реакцій:

1)імунологічну — утворення антитіл;

2) вивільнення медіаторів алергії;

3) реакція органів і систем на ці медіатори.

Лікарські препарати різних фармакологічних груп впливають на всі стадії розвитку алергійних реакцій.

Класифікація протиалєргійних препаратів

Антигістамінні препарати. (блокаторн гістаміновнх рецепторів) Антимедіаторні препарати і мембраностабілізатори

Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій
I покоління

Димедрол (дифенінгідрамін) Супрастин (супрагістим, хлоропірамін)

Тавегіл (клемастин)

Діазолін (мебгідролін)

Піпольфен (дипразин, прометазин)

II покоління

Лоратадин (кларитин, ломіран, еролін)

Терфенадин (трексил)

Астемізол (гісманал)

Азеластин (алергодил)

Феністил

Ебастин (кестин)

Прималан

Цетиризнн (зиртек, аллертек, аналергін)

III покоління

Фексофенадин (телфаст)

Еріус (дезлоратадин)

Кромолін-натрій (інтал) Кетотифен (задитен)

гкс

Адреноміметикн Бронхолітики

Препарати кальцію

Антигістамінні препарати І покоління пригнічують ЦНС і ви­являють седативну та снодійну дію.

Антигістамінні препарати II покоління мало впливають на ЦНС і тому відрізняються незначною седативною дією та значно довшим фармакологічним ефектом.

Антигістамінні засоби III покоління є активними метаболіта­ми препаратів II покоління, що забезпечує їхню найбільшу вибір­кову дію на гістамінові рецептори (вони найбільш активні).

Антимедіаторні препарати і мембраностабілізатори перешкод­жають виділенню медіаторів алергії.

Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій, — адреноміметики (адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид), бронхолітики (див. главу 5), препарати кальцію (див. главу 13), зменшують проникність судин, звужують судини і підвищують AT, виявляють бронхорозширювальну дію.

Антигістамінні препарати — засоби, що блокують гістамінові рецептори і запобігають дії на них гістаміну.

Димедрол (дифенінгідрамін) — антигістамінний препарат, що виявляє виражену протиалергійну, седативну, снодійну, протиблювотну, місцевоанестезійну дію; посилює дію засобів, що при­гнічують ЦНС. Тривалість дії — 4-6 год.

Показання до застосування: анафілактичний шок, кропив’ян­ка, алергійний дерматит, риніт, поліноз (сінна гарячка), для поси­лення дії снодійних, анальгетичних та засобів для наркозу тощо.

Побічні ефекти: сухість у роті, порушення координації, запа­морочення, головний біль, сонливість, зниження працездатності.

Супрастин (хлоропірамін) — високоактивний антигістамін­ний препарат, що виявляє менш виражену протиалергійну дію, ніж димедрол, меншою мірою пригнічує ЦНС. Запобігає проявам алергійних реакцій і полегшує їх, виявляє протисвербіжну, за­спокійливу та снодійну дії.

Тривалість дії — 8-12 год.

Показання до застосування: анафілактичний шок, набряк Квінке, кропив’янка, свербіж, шкірні хвороби (нейродерміт, кон­тактний дерматит тощо), алергійний дерматит, риніт, у складі комплексного лікування хворих на бронхіальну астму тощо.

Побічні ефекти: сонливість, запаморочення, порушення коор­динації, сухість у роті, нудота.

Діазолін (мебгідролін) — антигістамінний препарат для при­йому всередину. Виявляє слабку протиалергійну, спазмолітичну дію, не проявляє заспокійливого ефекту.

Показання до застосування: при алергії на ліки, продукти (кропив’янка, свербіж, алергійний дерматит).

Побічні ефекти: подразнення слизової оболонки шлунка, нудо­та, блювання, сонливість, уповільнення реакції.

Протипоказання: пептична виразка шлунка та дванадцятипа­лої кишки, запальні захворювання травного каналу.

Лоратадин (кларитин, кларотадин, ломіран, еролін) — анти­гістамінний засіб II покоління, вибірково діє на периферичні гіс­тамінові Hj-рецептори. Протиалергійна дія починається через 1-3 год, максимум — через 8-12 год, тривалість дії становить більше 24 год.

Виводиться у вигляді метаболітів із сечею та калом у рівних співвідношеннях.

Показання до застосування: сезонний та цілорічний риніт, шкірні хвороби алергійного походження, набряк Квінке, алергійні реакції на укуси комах.

Побічні ефекти: сонливість, втомлюваність, сухість у роті, нудота.

Фексофенадин (телфаст, фексадин) — антигістамінний засіб III покоління, що є високоактивним метаболітом терфенадину і ви­являє високу селективність (вибірковість) до гістамінових рецепто­рів. Препарат не пригнічує ЦНС. Початок дії спостерігається через 1 год, максимум дії — через 6 год, тривалість дії становить 24 год. Не метаболізується у печінці, виводиться переважно із жовчю.

Показання до застосування: сезонний алергійний риніт, хро­нічна ідіопатична кропив’янка.

Побічні ефекти: проявляються дуже рідко.

Глюкокортикостероїди (див. главу 12) — гормони кіркової ре­човини надниркових залоз, виявляють виражену протиалергійну дію, впливають на всі стадії розвитку алергійних реакцій. Пре­парати застосовують при будь-яких алергійних реакціях тяжкого і середнього ступеня вираженості (анафілактичний шок, набряк Квінке, сироваткова хвороба), прогресуючих тяжких захворюван­нях алергійної природи — бронхіальній астмі, колагенозах, полі­артриті, ревматизмі. При застосуванні глюкокортикостероїдів слід пам’ятати про їхні виражені побічні ефекти.

Кромолін-натрій (інтал) — стабілізатор лаброцитів, який запо­бігає їх руйнуванню і виділенню медіаторів алергії. Застосовують інгаляційно за допомогою спеціального турбоінгалятора. Систем­не введення — профілактика нападів бронхіальної астми. Під час нападу неефективний.

Протипоказання: вік до 5 років; І триместр вагітності.

Невідкладна допомога при анафілактичному шоку

Анафілактичний шок — найтяжчий прояв алергії:

—у дошоковий період необхідно вводити антигістамінні пре­парати — супрастин, дипразин (піпольфен), димедрол, тавегіл;

—при зниженні AT і бронхоспазмі призначити адреналіну гідрохлорид (підшкірно по 0,5 мл 0,1 % розчину через кожні 5-10 хв; за відсутності ефекту — внутрішньовенно, розвівши в 10 разів), ефедрину гідрохлорид. Ефективним є внутрішньовенне краплин­не (40-50 за 1 хв) введення протишокової суміші — 5 мл 0,1 % роз­чину адреналіну гідрохлориду і 0,06 г преднізолону (2 ампули), розчинених у 500 мл ізотонічного натрію хлориду;

—при бронхоспазмі слід вводити також інші бронхолітики (див. главу 6);

— у разі пригнічення дихання — застосовувати оксигенотера­пію, вводити стимулятори дихання (аналептики — див. главу 5);

— при гострому набряку легень — вводити сечогінні засоби — фуросемід, маніт;

—корекція гемодинамічних розладів (сольові розчини, плазмозамінники тощо).

Фармакобезпека:

—антигістамінні препарати не сумісні з промедолом, стреп­томіцином, канаміцином, неоміцином, трициклічними антиде­пресантами;

—димедрол і дипразин (піпольфен) при підшкірному введен­ні зумовлюють подразнення, тому їх слід вводити парентераль­но — внутрішньом’язово або внутрішньовенно;

—димедрол не сумісний з аскорбіновою кислотою, натрію бро­мідом, гентаміцином;

—усі антигістамінні препарати, що пригнічують ЦНС (димедрол, дипразин, супрастин, тавегіл), не рекомендовано призначати хворим, робота яких потребує точної психічної ре­акції (водіям, операторам тощо);

— діазолін доцільно призначати всередину після їди;

—кромолін-натрій не можна вводити інгаляційно разом з бромгексином і амброксолом.

<< | >>
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Протиалергійні засоби:

  1. Противірусні засоби для лікування та профілактики ГРВЗ
  2. Методи і засоби захисту від іонізуючих випромінювань
  3. Принципи лікування ГРВЗ
  4. Запобігання надходженню та нагромадженню радіонуклідів у продукції сільського господарства
  5. Препарати, що застосовуються для пригнічення імунної відповіді
  6. Морально-психологічне забезпечення оборони
  7. Методичні рекомендації

    . Принципи діагностики та лікування хворих На гострі респіраторні вірусні захворювання, 2009
  8. КВАЛІФІКОВАНА ПРОПАГАНДА ПСИХОЛОГІЇ
  9. Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник, 2013
  10. Лікування ангін
  11. Визначення, зміст та основні напрямки морально-психологічного забезпечення бойового чергування
  12. Методи теоретичного психологічного дослідження