Препарати тетрацикліну. Класифікація. Застосування

До препаратів тетрацикліну належать:

— природні препарати короткої дії, одержані біосинтетичним шляхом з грибів Streptomyces aureofacieus (тетрациклін, тетраци­кліну гідрохлорид);

— напівсинтетичні препарати тривалої дії: доксицикліну гідрохлорид (вібраміцин), метацикліну гідрохлорид (рондоміцин), міноциклін.

Спектр протимікробної дії: збудники особливо небезпечних інфекцій, грампозитивні і грамнегативні бактерії, спірохети, лептоспіри, рикетсії, віруси. Доксициклін впливає не Helicobacter pylori. Тип дії — бактеріостатичний.

Показання до застосування: особливо небезпечні інфекції (хо­лера, чума, бруцельоз, туляремія); рикетсіози; хламідіози; уроге­нітальна інфекція, зумовлена хламідіями, трепонемою або гоно­коком та ін.

Тетрацикліну гідрохлорид. На відміну від тетрацикліну має кращу розчинність, тому препарат призначають всередину, внутрішньом’язово та використовують для введення в порожнини. Застосовують при особливо небезпечних, гнійно-септичних, киш­кових, урогенітальних інфекціях. Місцево призначають при кон’юнктивіті, кератиті, опіках, флегмоні, маститі, піодермії.

Метацикліну гідрохлорид (рондоміцин). Виявляє більшу ак­тивність щодо стафілококів, стрептококів, пневмококів, швидко всмоктується. Виводиться повільно (з сечею та жовчю), не спричи­нює фотосенсибілізації.

Доксицикліну гідрохлорид (вібраміцин). За спектром протимік­робної дії наближається до тетрацикліну.

Добре всмоктується в трав­ному каналі та повільно (протягом 24 год) виводиться з організму.

Побічні ефекти: алергійні реакції; диспепсичні розлади; гепатотоксичність, фотосенсибілізація (підвищена чутливість шкіри до ультрафіолетового опромінення); порушення утворення зубної і кісткової тканини в дітей (може виникнути синдром тетрациклінових зубів); дисбактеріоз, кандидоз.

Фармакобезпека:

— необхідно дотримуватися режиму дозування;

— не можна вводити в одному шприці з гепарином, барбітура­тами, глюкокортикоїдами, макролідами (хімічна взаємодія);

— слід пам’ятати про несумісність тетрациклінів при пер­оральному прийомі з молоком і молочними продуктами (необхід­но попередити пацієнтів), а також з антацидами;

— тетрацикліни не сумісні з препаратами заліза, циклоспо­рином, вітаміном С, антикоагулянтами, препаратами кальцію, стрептоміцином, пеніциліном;

— барбітурати, дифенін, карбамазепін підсилюють метабо­лізм тетрациклінів, синергізм з макролідами, лінкозамідами;

— для профілактики кандидозу їх потрібно призначати разом з протигрибковими (ністатин, леворин) засобами, а також із ві­тамінами групи В;

— протипоказані жінкам у період вагітності, а також дітям віком до 8 років;

— одночасне застосування тетрациклінів з пероральними контрацептивами може знизити ефективність останніх.

<< | >>
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Препарати тетрацикліну. Класифікація. Застосування:

  1. Ларингеальна маска, її застосування
  2. Застосування мінеральних та органічних добрив
  3. Особливості застосування РІА в клініці
  4. Класифікація та коротка характеристика кровозамінників
  5. Класифікація родини FLAVIVIRIDAE
  6. СУЧАСНА КЛАСИФІКАЦІЯ ТА НОМЕНКЛАТУРА ВІРУСІВ ХРЕБЕТНИХ.
  7. Класифікація родини RHABDOVIRIDE
  8. Класифікація вірусів по тропізму
  9. Класифікація міжособистісних конфліктів
  10. Класифікація, клініка та діагностика ком
  11. Класифікація родини ORTHOMYXOVIRIDAE
  12. Класифікація навчання
  13. Класифікація родини ADENOVIRIDAE
  14. Класифікація родини PAPOVAVIRIDAE
  15. Класифікація родини PARVOVIRIDAE
  16. Класифікація родини POXVIRIDAE