Порівняльна характеристика сульфаніламідних препаратів

Сульфаніламідні препарати, що всмоктуються в кишечнику

Стрептоцид — синтетичний антибактеріальний препарат ко­роткої дії для місцевого та внутрішнього застосування. Швидко всмоктується з травного каналу (дія триває 6 год), ацетилюється і виводиться із сечею. Виявляє протимікробну дію на коки, кишко­ву та дифтерійну паличку, збудників шигельозу, сибірки.

Показання до застосування: ангіна, цистит, пієліт, коліт, для профілактики і лікування ранових інфекцій (порошок), захворю­вань шкіри (лінімент).

У наш час майже не використовується, оскільки недостатньо активний і має побічні ефекти.

Сульфадимезин і етазол швидко всмоктуються з травного ка­налу, майже не адетилюються, виділяються нирками. Виявляють бактеріостатичну дію у відношенні грампозитивної та грамнегативної мікрофлори.

Показання до застосування: пневмонія, бронхіт, ангіна, полімієліт, цистит, уретрит, шигельоз.

Сульфазин — сульфаніламідний препарат средньої тривалос­ті. Повільно всмоктується і повільніше, ніж стрептоцид, виділя­ється нирками. Тривалість бактеріостатичної дії — 6-8 год.

Показання до застосування: пневмонія, стафілококовий і стрептококовий сепсис, гонорея, шигельоз, малярія (разом з про­тималярійними засобами).

Сульфапіридазин (спофодазин) і сульфадиметоксин (мадрибон) — сульфаніламідні препарати тривалої дії. Препарати добре всмоктуються з травного каналу, проникають у легені, аденоїди, плевральну, синовіальну, асцитичну рідину, через плацентарний бар’єр і в грудне молоко. Тривалість дії становить 24-48 год.

Сульфамонометоксин ацетилюється і виводиться із сечею (до 14 г). Сульфадиметоксин і сульфапіридазин у великій кількості накопичуються у жовчі.

Показання до застосування: хронічні і підгострі захворювання сечових і жовчовидільних шляхів, гінекологічні захворювання, бронхопневмонія, тонзиліт, фарингіт, гнійний отит, шигельоз.

Сульфален — сульфаніламідний препарат надтривалої дії. Після його прийому бактеріостатична концентрація в крові три­ває протягом 7 діб. Добре всмоктується (вживати краще до їди), проникає в рідини і тканини, виводиться із жовчю, не порушує функцію нирок. Застосовують так само, як і сульфапіридазин, а в разі токсоплазмозу також можна комбінувати з препаратами для лікування малярії.

Сульфаніламідні препарати, що не всмоктуються в кишечнику

Фталазол, фтазин, сульгін — сульфаніламідні препарати, що не всмоктуються в кишечнику і виявляють бактеріостатичну дію щодо збудників кишкових інфекцій. Препарати малотоксичні. Бажано вживати з вітамінами групи В.

Препарати часто комбіну­ють з антибіотиками (тетрациклінами).

Показання до застосування: всередину за схемою при бацилоносійстві, шигельозі, виразковому коліті, коліті, гастроентериті, ентероколіті, а також після операцій на кишечнику.

Препарати місцевого застосування

Для місцевого застосування використовують сульфацетамід (сульфацил-натрій, альбуцид). Препарат добре розчинний у воді і не виявляє подразнювальної дії.

Показання до застосування: місцево при інфікованих ранах, піодермії, виразках рогівки, профілактики бленореї, кератиті, кон’юнктивіті.

Комбіновані препарати

Ефективними є комбіновані препарати з саліциловою кисло­тою. Салазосульфапіридин (салазопіридин) — комбінований пре­парат сульфадину із саліциловою кислотою. Виявляє протимік­робну активність щодо диплокока, стрептокока, гонокока, кишкової палички. Цей препарат накопичується в сполучній тка­нині (в тому числі в кишечнику) і поступово розпадається на 5-аміносаліцилову кислоту, сульфапіридазин, які виявляють про­тизапальну і протимікробну дію в кишечнику.

Показання до застосування: всередину за схемою (після їди, запиваючи 1-2 % розчином натрію гідрокарбонату) для лікуван­ня хворих на хронічний виразковий коліт.

Ефективними є комбіновані препарати сульфаніламідів з триметопримом.

Ко-тримоксазол (вазоприм, бактрим, бісептол, гросептол, ориприм) — комбінований синтетичний антибактеріальний засіб широкого спектру дії; містить сульфаметоксазол + триметоприм. Діє бактерицидно. Добре всмоктується з травного каналу. Трива­лість дії — 6-8 год. Виділяється нирками.

Показання до застосування: пневмонія, бронхопневмонія, го­стрий та хронічний бронхіт, пієліт, цистит, уретрит, шигельоз, ен­тероколіт, вагініт, гонорея та ін.

Препарат протипоказаний при порушенні функції печінки, ни­рок, кровотворення. Не слід призначати дітям віком до 6 років та жінкам у період вагітності.

Подібну дію виявляє препарат диприм (сульфаметрол + триме­топрим).

Фармакобезпека:

—призначати за схемою: перша доза ударна, наступні — підтримувальні;

—сульфаніламідні препарати не сумісні із засобами, що при­гнічують кровотворення (анальгін, левоміцетин та ін.); з а- та /3-адреноміметиками; фолієвою кислотою; новокаїном; новокаїнамідом;

—при кислотній реакції сечі сульфаніламідні препарати випа­дають в осад у вигляді кристалів у сечових шляхах; враховуючи це, під час їх вживання слід пити велику кількість лужної води;

— сульфапіридазин доцільно приймати до іди, бісептол — після іди.

<< | >>
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Порівняльна характеристика сульфаніламідних препаратів:

  1. Реферат. Біотехнологічня підходи до отримання вакцин, діагностичних та лікувальних препаратів, 2011
  2. ОДЕРЖАННЯ СУЧАСНИХ ДІАГНОСТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ
  3. БІОТЕХНОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОТРИМАННЯ ЛІКУВАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ
  4. СПЕЦІАЛЬНА БІОТЕХНОЛОГІЯ. БІОТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА НАКИПНИХ ПРЕПАРАТІВ.
  5. Гендерные характеристики личности
  6. Характеристики внутрикоронарных проводников
  7. СОСТАВЛЕНИЕ ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ ХАРАКТЕРИСТИКИ
  8. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТЫ
  9. Анализ общих и количественных коронарографических характеристик
  10. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТЫ
  11. Феномен "акме" и его главные характеристики
  12. Феномен "акме" и его главные характеристики
  13. Социально-психологическая характеристика субъектов взаимоотношений
  14. Обобщенные характеристики психологии воинского коллектива
  15. Загальна характеристика педагогічної діяльності
  16. Занятие 14. Изучение гендерных характеристик личности методом психологической самодиагностики
  17. КВАЛИФИКАЦИОННАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА СПЕЦИАЛИСТА