Плазмозамінники та засоби для парентерального харчування

Плазмозамінники — рідини, які використовують для тимчасо­вої заміни плазми крові в разі крововтрати, шоку, розладів мікроциркуляції, інтоксикації та інших процесів, зумовлених пору­шенням гемодинаміки.

Класифікація плазмозамінників

Кровозамінники та білкові фракції плазми крові Розчини для парентераль­ного харчування Розчини електролітів
Альбумін

Церулоплазмін

Декстран (реополіглюкін) Гелофузин

Хаес-стерил (рефортан) Неогемодез

Аміновеноз (дипептивен)

Інтраліпід (ліпофундин)

Глюкоза

Інфезол

Амінокровин

Аміноплазмаль

Ізотонічний розчин натрію хлориду

Ізотонічний багатоелектролітний розчин

Йоностерил

Розчин Рінгера з лакта­том

Ацесоль

Дисоль

Трисоль

Розчин Рінгера — Локка

Кровозамінники

Альбумін — плазмозамінний препарат, який отримують шля­хом фракціювання людської плазми, плаценти, крові здорових донорів. Це прозора рідина бурштинового кольору. Відновлює не­стачу альбуміну в плазмі крові, підтримує осмотичний тиск кро­ві, швидко підвищує AT.

Показання до застосування: шок будь-якого походження, опі­ки, нефротичний синдром, цироз печінки.

Побічні ефекти: підвищення температури тіла, біль у попере­ку, кропив’янка.

Протипоказання: тромбоз, внутрішня кровотеча, тяжкий пе­ребіг серцевої недостатності, артеріальна гіпертензія.

Декстран (реополіглюкін) — 10 % розчин декстрану (декстран — полімер глюкози) на ізотонічному розчині натрію хлори­ду. Сприяє відновленню кровотоку в дрібних капілярах, посилює процес переходу рідини із тканин у кров’яне русло, посилює ді­урез, виявляє антитоксичну дію.

Показання до застосування: порушення капілярного кровотоку, профілактика і лікування травматичного, операційного, опікового шоку, тромбозу, тромбофлебіту, для дезінтоксикації при перитоніті, панкреатиті, опіках, лікування хвороб сітківки та зорового нерва.

Побічні ефекти: алергійні реакції.

Протипоказання: тромбоцитопенія, захворювання нирок із затримкою сечі, серцева недостатність.

Неогемодез — детоксикаційний розчин, що містить низькомоле­кулярний полівідон, а також солі натрію, калію, кальцію та магнію.

Полівідон швидко зв’язує токсичні речовини в крові та виво­дить їх із організму.

Показання до застосування: токсичні стани на тлі кишкових інфекцій, інтоксикація на тлі ниркової та печінкової недостатнос­ті, опромінення, опіків тощо.

Побічні ефекти: зниження AT, тахікардія, задишка, що вима­гає негайного переривання введення препарату та призначення кальцію хлориду, ефедрину та серцевих засобів.

Розчини для парентерального харчування

Розчини для парентерального харчування поставляють в орга­нізм повноцінні амінокислоти, білки, жири, вуглеводи і викорис­товуються при станах, що супроводжуються гіпопротеїнемією (недостатністю білків).

Аміновеноз — збалансований розчин амінокислот для парен­терального харчування у педіатричній практиці. Він не містить глутамінову кислоту, оскільки вона може спричинити церебротоксичну дію у немовлят.

Показання до застосування: парентеральне харчування не­мовлят, дітей грудного віку.

Амінокровін — продукт кислотного гідролізу білків крові лю­дини з додаванням глюкози.

Показання до застосування: хвороби, що супроводжуються недостатністю білків, для покращання репаративних процесів після операцій, опіків, тяжких інфекцій тощо.

Побічні ефекти: алергійні реакції.

Розчини електролітів

Розчини електролітів — це сольові препарати, які містять солі натрію, калію, кальцію, магнію у збалансованих концентраціях, близьких до таких у плазмі крові.

Ізотонічний розчин натрію хлориду (0,9 %) поповнює нестачу рідини в організмі.

Показання до застосування: зневоднення, шок, колапс, крово­втрата.

Розчин Рінгера — Локка (фізіологічний розчин) містить 9 г нат­рію хлориду, по 0,2 г натрію гідрокарбонату, кальцію і калію хло­риду, 1 г глюкози на І л води для ін’єкцій. Застосовують у тих са­мих випадках, що і розчин натрію хлориду.

Розчини «Дисоль», «Трисоль», «Ацесоль» — збалансовані ком­біновані сольові препарати, які поповнюють нестачу електролітів і рідини в організмі. Попереджують згущення крові, розвиток ацидозу, покращують капілярний кровообіг, посилюють діурез, виявляють антитоксичну дію.

Фармакобезпека:

—препарати заліза погано всмоктуються, тому їх необхідно призначати з яблучним соком чи вітаміном С;

—негативно впливають на всмоктування заліза солі кальцію, фосфору, оксалати, танін, левоміцетин, тетрациклін;

—лікування гемостатиками слід проводити під контролем коагулограми;

— вікасол можна призначати не більш ніж на 3-4 дні;

— кальцію хлорид потрібно вводити тільки внутрішньо­венно обережно. У разі введення його в тканини розвивається некроз;

— розчин фібриногену слід використати протягом 1 год з мо­менту розведення;

— розчин тромбіну та гемостатичну губку необхідно за­стосовувати тільки місцево. Тампон чи серветку з тромбіном слід накласти на місце кровотечі не менше ніж на 5 хв, потім обережно зняти. Розчин тромбіну не можна вводити внутріш­ньовенно чи внутрішньом'язово;

— усі непрямі антикоагулянти (антагоністи вітаміну К) на­лежать до списку А;

— етамзилат не можна змішувати в одному шприці з інши­ми лікарськими засобами;

— феніндіон (фенілін) забарвлює долоні в помаранчевий колір, а сечу — в рожевий (попередити пацієнта);

— під час лікування антикоагулянтами можливі тяжкі кро­вотечі, які у разі застосування непрямих антикоагулянтів пов’язані ще і з розширенням судин. Крім того, в цей час небажані внутрішньом’язові та підшкірні введення лікарських засобів;

— для розведення гепарину застосовують лише фізрозчин. Ге­парин безпечніше використовувати тривало краплинно, ніж не­великими дозами струминно. Тривалість лікування гепарином має становити не більше 6 днів;

— гепарин провокує розвиток бронхіальної астми;

— наприкінці лікування непрямими антикоагулянтами по­ступово зменшують дозу препаратів.

— фібринолітичні препарати (фібринолізин, стрептоліаза, актилізе тощо) слід застосовувати тільки при свіжих тромбах — до 5 діб з моменту утворення. їх призначають разом з гепарином під контролем показників згортання крові;

— неогемодез потрібно вводити краплинно зі швидкістю 40-50 крапель за 1 хв, підігрівши розчин до 35-37 "С. За необхідності повторні інфузії слід робити не раніше ніж через 10-12 год.

Засоби, що впливають на систему крові

Назва

препарату

Форма випуску Спосіб застосування Вищі дози та умови зберігання
Засоби, що стимулюють еритропоез (протианемічні)
Заліза лактат

(Ferrum

lactis)

Порошок, капсули по 1 г Всередину по 1 г 1 раз на добу після їди, запити яблучним соком чи соляною кислотою У сухому місці
Ферковен

(Fercoven)

Рідина в ампулах по 5 мл Внутрішньовенно по 5 мл 1 раз на день, перші 2 дні — по 2 мл 1 раз надень За температури не вище ніж 25 °С

Продовження

Назва

препарату

Форма випуску Спосіб застосування Вищі дози та
Ціанокобала-

мін

(Cyanocoba-

Іатіпит)

0,003 % розчин в ампулах по 1 мл, 0,01,0,02,0,05% розчин в ампулах по 1 мл (0,03, 0,1, 0,2 та 0,5 мг/мл) Підшкірно, внутрішньом’язово по 1 мл 0,05 % розчину щоденно. Потім підшкірно, внутрішньом’язово по 1 мл 0,01 % розчину через день У темному місці
Фолієва

кислота

(Acidumfolicum)

Порошок, таблетки по 0,001 г Всередину по 0,001 г 3 рази на день У темному міс­ці в посудині з темного скла
Засоби, що стимулюють лейкопоез
Метилурацил

(Methyluraci-

Іит)

Порошок, таблетки по 0,5 г; супози­торії ректальні по 0,5 г;

мазь 10 % по 10 г

Всередину по 0,5 г 4 рази на день під час чи після їди; ректально по 0,5 г 3 рази на день зовнішньо Список Б

У сухому прохолодному місці

Натрію

нуклеїнат

(Natrii

nucleinas)

Порошок; 2,5 % розчин в ампулах по 5 і 10 мл (25 мг/мл) Всередину по 0,25-1 г 3 рази на день після їди внутрішньом’язово по 5-10 мл У сухому місці в добре закупо­реній тарі
Засоби, що підвищують згортання крові
Вікасол

(Vikasolum)

Таблетки по 0,015 г; 1 % розчин в ампулах по 1 мл (10 мг/мл) Всередину по 0,015 г двічі на день; внутрішньом’я­зово по 1-3 мл на добу Всередину: ВРД-0,03 г, ВДД-0,06 г, внутрішньом’я­зово: ВРД — 0,015 г,

ВДЦ - 0,03 г Список Б

У добре закупо­реній тарі в темному місці

Кальцію

хлорид

(Саісіі

chloridum)

10 % розчин в ам­пулах по 5 і 10 мл (100 мг/мл); 5 % розчин у флаконах по 200 мл Внутрішньовенно по 5-10 мл; всередину по 1 столовій ложці розчину після їди У сухому місці
Кислота амі­нокапронова (Acidum атіпосаргопісит) 5 % розчин у фла­конах по 100 мл; порошок Внутрішньовенно кра­плинно;

по 2-3 г 3-5 разів на день, розчинивши в солодкій воді

При температу­рі 0-20 ‘С; порошок — у добре закупо­реній тарі з темного скла

Продовження

Назва Форма випуску Спосіб застосування Вищі дози та умови зберігання
Тромбін

(Thrombinum)

Порошок в ампулах по 125 і 250 ОД в 10 мл Для зовнішнього застосу­вання: на ізотонічному розчині натрію хлориду для змочування серветок У сухому місці за температури 2-10 'С
Фібриноген

(Fibrinoge-

пит)

Порошок у флаконах по 1 і 2 г Внутрішньовенно кра­плинно через систему 3 фільтром, розчинивши бідистильованою водою, підігрітою до температу­ри 25-35 ’С У сухому темному місці при температу­рі 2-10 *С
Засоби, що знижують згортання крові
Гепарин

(Нерагіпит)

Рідина у флаконах по 5 мл (5000, 10000,20 000 ОД в Імл); мазь по 5 і 10 г Внутрішньовенно кра­пельно по 20 000- 50 000 ОД на добу; для зовнішнього застосування У прохолодно­му темному місці
Фенілін

(Phenylinum)

Таблетки по 0,03 г Всередину за схемою ВРД - 0,05 г, ВДЦ - 0,2 г Список А

У темному місці

Стрептоліаза

(Streptolya-

sum)

Порошок в ам­пулах по 250 000 і 500 000 ОД Внутрішньовенно краплин­но по 100 000-200 000 ОД у 50 мл ізотонічного розчину натрію хлориду чи глюкози зі швидкістю 30 крапель за 1 хв; потім по 750 000 ОД у 400 мл розчинника зі швидкістю 15 крапель за 1 хв При температу­рі 4-10 °С

<< | >>
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Плазмозамінники та засоби для парентерального харчування:

  1. Противірусні засоби для лікування та профілактики ГРВЗ
  2. Препараты для парентерального питания
  3. Препараты для парентерального питания
  4. Методи і засоби захисту від іонізуючих випромінювань
  5. ХАРЧУВАННЯ ІЗ УРАХУВАННЯМ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЛЮДИНИ
  6. Їжа та характер харчування
  7. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ
  8. РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ХАРЧУВАННЯ НА ОСНОВІ ЕНЕРГО-ІНФОРМАЦІЙНИХ ВЗАЄМОДІЙ
  9. КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ НА ПЕРІОД ДО 2010 РОКУ
  10. ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ХАРЧУВАННЯ ЯК ДІЙОВИЙ ЗАСІБ ОЗДОРОВЛЕННЯ
  11. АКТУАЛЬНІСТЬ ОТРИМАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ПРОДУКТІВ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ В УКРАЇНІ
  12. ОСОБЛИВОСТІ ОЗДОРОВЧОГО ХАРЧУВАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ТРАДИЦІЇ
  13. ДЕСЯТЬ КРОКІВ ДО ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ: МЕДИЧНІ ТА ППЄШЧНІ АСПЕКТИ
  14. ЗАХВОРЮВАННЯ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ПОРУШЕНЬ У РАЦІОНІ ТА СТРУКТУРІ ХАРЧУВАННЯ
  15. ПОЄДНАННЯ ІНДИВІДУАЛІЗОВАНОГО ХАРЧУВАННЯ З РУХОВОЮ АКТИВНІСТЮ
  16. МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ
  17. ВАЛЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ХАРЧУВАННЯ
  18. ПАРЕНТЕРАЛЬНОЕ ПИТАНИЕ