Макроліди й азаліди

Антибіотики цієї групи в основі своєї молекули містять макроциклічне лактонне кільце, що зв’язане з різними цукрами.

Макроліди та азаліди мають широкий спектр протимікробної дії: патогенні коки, грамнегативні бактерії, бруцели, рикетсії, збудники трахоми та сифілісу. Фармакологічний ефект — бакте­ріостатичний. До них швидко виникає резистентність, тому курс лікування становить до 7 діб.

Особливості:

— гепатотоксичність;

— дисбактеріоз (особливо при вживанні всередину).

Класифікація макролідів і азалідів

I покоління II і III покоління Комбіновані препарати макролідів та тетрациклінів
Макроліди Азаліди
Еритроміцин

Олеандоміцин

Рокситроміцин (рулід) Спіраміцин (роваміцин) Кларитроміцин(клацид) Азитроміцин (сумамед) Диритроміцин (динабак) Мідекаміцин (макропен) Олететрин

Ерициклін

Еритроміцин — антибіотик, що добре проникає в тканини та рідини організму, а також через плаценту (малотоксичний, тому можна призначати вагітним). Не можна призначати жінкам у пе­ріод годування груддю, оскільки препарат інтенсивно накопичу­ється в грудному молоці. Виводиться із сечею і жовчю. Діє пере­важно на грампозитивні та деякі грамнегативні мікроорганізми.

Олеандоміцину фосфат. За спектром протимікробної дії близь­кий до еритроміцину, але за активністю поступається йому. Ефек­тивний при захворюваннях, спричинених стійкими до пеніциліну та інших антибіотиків збудниками, але мікрофлора швидко стає стійкою, тому комбінують з тетрацикліном.

Олететрин — це суміш олеандоміцину фосфату і тетрацикліну в співвідношенні 1:2. Препарат виявляє широкий спектр проти­мікробної дії.

Азитроміцин (сумамед) — напівсинтетичний антибіотик П поко­ління з широким спектром бактерицидної дії, більш стійкий у кис­лому середовищі шлунка, повільніше виводиться, довше діє, краще переноситься; високоефективний при захворюваннях дихальних, сечових шляхів, має значну тривалість дії (вводять 1 раз на добу).

Порівняно з еритроміцином більш ефективний щодо грамнегативних мікроорганізмів

Показання до застосування: нетяжкі форми бронхіту, тонзилі­ту, опіки, мастит; кашлюк і дифтерія; хламідійний кон’юнктивіт; пневмонія; первинний сифіліс і гонорея; холецистит, холангіт, ен­терит, коліт; токсоплазмоз; урогенітальна інфекція.

Побічні ефекти: алергійні реакції; диспепсичні явища (нудота, блювання, діарея); перехресна стійкість; нефротоксичність, особ­ливо в прострочених препаратів;

Фармакобезпека:

—макроліди й азаліди виявляють антагонізм з пеніцилінами, цефалоспоринами, лінкозамідами. Синергізм — з тетрацикліна­ми, стрептоміцином, сульфаніламідами:

—еритроміцин не сумісний з пеніциліном, тетрацикліном, ловастатином, амінофілліном, астемізолом;

—макроліди не можна вводити в одному шприці з вітамінами групи В, аскорбіновою кислотою, тетрацикліном, левоміцетином, гепарином, оскільки утворюються комплекси, що випадають в осад.

<< | >>
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Макроліди й азаліди:

  1. Циклоспорін та рапаміцин
  2. Принципи лікування ГРВЗ
  3. ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ СИНУЇТІВ
  4. Визер В.А.. Лекции по терапии, 2011
  5. АЛЛЕРГИЧЕСКИЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ ЛЕГКИХ
  6. ЭКЗОГЕННЫЕ АЛЛЕРГИЧЕСКИЕ АЛЬВЕОЛИТЫ
  7. ЛЕЧЕНИЕ
  8. ХРОНИЧЕСКАЯ ЭОЗИНОФИЛЬНАЯ ПНЕВМОНИЯ
  9. ЛЕГОЧНЫЕ ЭОЗИНОФИЛИИ С АСТМАТИЧЕСКИМ СИНДРОМОМ
  10. ЛИТЕРАТУРА
  11. БРОНХОЭКТАТИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ
  12. КЛАССИФИКАЦИЯ БРОНХОЭКТАЗОВ
  13. ЛИТЕРАТУРА
  14. БОЛЕЗНЬ (СИНДРОМ) РЕЙТЕРА
  15. БОЛЕЗНЬ (СИНДРОМ) ШЕГРЕНА