Екстрена детоксикація

Призупинення подальшого надходження отрути в організм

При отруєннях, пов’язаних з вдиханням отрут, потерпілого необ­хідно винести з небезпечного приміщення у кімнату, що добре провіт­рюється. З нього потрібно зняти верхній одяг, на якому може адсор­буватись отрута. Якщо отрута є на шкірі чи слизових оболонках, її

треба змити великою кількістю проточної води. У разі ін’єкційного введення отрути (підшкірно чи внутрішньом’язово) вживають захо­дів для обмеження їх всмоктування: на уражене місце накладають міхур з льодом на 6-8 год, роблять циркулярні новокаїнові блокади (0,3-0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду з 2-3 мл 0,5 % розчину новокаїну). У разі проникнення отрути в організм перш за все необхідно запобігти її всмоктуванню в кров.

Запобігання всмоктуванню отрути в кров із травного каналу

Промивання шлунка за допомогою зонда проводять усім хво­рим, незалежно від загального стану і часу отруєння. При отруєн­ні припікальними речовинами (кислотами і основами) перед про­миванням потерпілому необхідно ввести підшкірно 1 мл 1 % розчину промедолу, а зонд змастити вазеліновим маслом.

*Якщо невідомо, яка отруйна речовина потрапила в організм, шлунок слід промити 0,01-0,1 % розчином калію перманганату, 0,5-2 % розчином таніну чи перевареною водою.

*Якщо отруйна речовина відома, можна провести хімічну інак­тивацію отрути в шлунку (застосувати антидоти отрут):

—при отруєнні морфіном — промивання розчином калію пер­манганату (окислення морфіну);

—при отруєнні срібла нітратом — промивання гіпертонічним розчином натрію хлориду (реакція осаду);

—при отруєнні оксалатами, цитратами — промивання розчи­ном кальцію хлориду (реакція осаду);

—при отруєнні барію хлоридом — промивання розчином нат­рію сульфату (реакція осаду);

—при отруєнні кислотами — всередину дають магнію оксид (реакція нейтралізації);

—при отруєнні основами — промивання 1 % розчином лимон­ної, оцтової, молочної кислот (реакція нейтралізації);

— при отруєнні фосфором — промивання розчином міді сульфату;

—при отруєнні важкими металами — вживання збитих яєч­них білків, молока.

Можливе застосування блювотних препаратів (якщо потерпі­лий притомний);

Введення адсорбівних засобів можна проводити до і після проми­вання шлунка. З цією метою слід застосовувати активоване вугілля (20-30 г, або 2-3 столові ложки на 1 склянку води у формі суспензії).

Введення сольових проносних з метою припинення всмоктуван­ня отрути в кров із кишок. Застосовують магнію сульфат або нат­рію сульфат (20-30 г на 1/2 склянки води всередину, запиваючи 2 склянками води).

Не можна використовувати сольові проносні при отруєннях кислотами або основами!

Сифонні клізми слід робити при будь-яких пероральних отруєн­нях, видаляючи при цьому отруту з товстої кишки.

Виведення отрути з організму після її всмоктування в кров

—Метод форсованого діурезу застосовують з метою прискорен­ня виведення отрути з організму через нирки. Для цього хворому внутрішньовенно краплинно вводять 1-1,5 л ізотонічного розчину натрію хлориду або ізотонічного розчину глюкози одночасно з се­чогінними препаратами швидкої дії (фуросемід, лазикс);

—метод гемосорбції застосовують з метою очищення крові від отрути за допомогою перфузії крові через спеціальний детоксикатор, важливою складовою якого є сорбційні колонки;

—гемодіаліз — очищення крові від отрути за допомогою апара­та «штучна нирка»;

—перитонеальний діаліз — очищення організму від отрути через очеревину;

—замінне переливання крові (видаляють із організму частину крові, що містить шкідливі речовини, і переливають до 2-3 л до­норської крові тієї самої групи, що й у потерпілого).

<< | >>
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Екстрена детоксикація:

  1. Лікування та профілактичні заходи гострої променевої патології
  2. Лікування отогенних внутрішньочерепних ускладнень
  3. Підготовка хворих до наркозу
  4. Визер В.А.. Лекции по терапии, 2011
  5. АЛЛЕРГИЧЕСКИЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ ЛЕГКИХ
  6. ЭКЗОГЕННЫЕ АЛЛЕРГИЧЕСКИЕ АЛЬВЕОЛИТЫ
  7. ЛЕЧЕНИЕ
  8. ХРОНИЧЕСКАЯ ЭОЗИНОФИЛЬНАЯ ПНЕВМОНИЯ
  9. ЛЕГОЧНЫЕ ЭОЗИНОФИЛИИ С АСТМАТИЧЕСКИМ СИНДРОМОМ
  10. ЛИТЕРАТУРА
  11. БРОНХОЭКТАТИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ
  12. КЛАССИФИКАЦИЯ БРОНХОЭКТАЗОВ
  13. ЛИТЕРАТУРА
  14. БОЛЕЗНЬ (СИНДРОМ) РЕЙТЕРА
  15. БОЛЕЗНЬ (СИНДРОМ) ШЕГРЕНА
  16. БРОНХИАЛЬНАЯ АСТМА.