Додаток 4

Словник медичних термінів А

Абсцес — обмежене скупчення гною в різних тканинах і органах.

Авітаміноз — значна або повна відсутність вітаміну в організмі.

Акромегалія — ендокринна хвороба, що виникає внаслідок надлишко­вого виділення соматотропного гормону і проявляється диспропорційним ростом кісток скелета, м’яких тканин та внутрішніх органів.

Алейкія — відсутність лейкоцитів в одиниці об’єму крові.

Алкоголізм — хвороба, що виникає внаслідок хронічної інтоксикації етиловим спиртом; проявляється патологічною пристрастю до спиртних на­поїв, неконтрольованим уживанням їх, похмільним синдромом, розладами психічної діяльності, соматичними та неврологічними порушеннями, соціальним падінням.

Алопеція — патологічне випадіння волосся.

Амебіаз — протозойна інфекція, що характеризується виразковим ура­женням товстої кишки, можливістю утворення абсцесів у різних органах і схильністю до затяжного й хронічного перебігу.

Аменорея — відсутність менструацій протягом 6 міс. і більше.

Амнезія — послаблення або втрата пам’яті.

Анафілаксія — тяжка алергійна реакція, що виникає під час паренте­рального введення ліків і характеризується швидким розвитком процесу із задишкою, потьмаренням свідомості, почуттям страху смерті, зниженням артеріального тиску, та в разі несвоєчасного надання медичної допомоги призводить до смерті потерпілого.

Антиоксиданти — речовини, що здатні нейтралізувати вільні радикали і гальмувати процеси вільнорадикального окиснення (вітаміни С, А, Е, Р, селен та ін.)

Ангіна — гостре інфекційно-алергійне захворювання, при якому запаль­ні зміни виражені переважно в піднебінних мигдаликах. Запальний процес може локалізуватися й в інших лімфоїдних тканинах глотки — в язичних, гортанних, носоглоткових мигдаликах; їм відповідають язичні, гортанні й ретроназальні (носоглоткові) ангіни.

Анемія, або недокрів’я, — стан, що характеризується зменшенням кількос­ті еритроцитів і (або) зниженням вмісту гемоглобіну в одиниці об’єму крові.

Анорексія — зниження або втрата апетиту.

Аритмії — порушення ритму серця, що пов’язане зі змінами функції про­відної системи серця.

Артрити — це запальні захворювання суглобів, що мають різне походжен­ня й близькі механізми розвитку.

Аскаридоз — гельмінтоз, спричинений аскаридами.

Асфіксія — задуха, що проявляється симптомокомплексом розладу діяль­ності нервової системи, дихання та кровообігу.

Атаксія — порушення моторики, що проявляється розладом координа­ції рухів.

Атеросклероз — хронічне захворювання, при якому відбувається систем­не ураження артерій. Виражається у відкладенні ліпідів і солей кальцію у внутрішній стінці артерії та розвитку сполучної тканини з подальшим ущіль­ненням і звуженням просвіту судини. Внаслідок порушення кровотоку в орга­нах розвиваються дистрофічні, некротичні та склеротичні процеси.

Ахілія шлунка — пригнічення чи відсутність секреції (виділення шлун­кового соку).

Б

Базедова хвороба — ендокринне захворювання, спричинене гіперфунк­цією щитоподібної залози, що характеризується збільшенням її розмірів та секреції, порушенням обміну речовин і функції органів.

Безпліддя (sterilitas) — відсутність здатності до запліднення в жінок (жі­ноче безпліддя) і в чоловіків (чоловіче безпліддя).

Блокада серця — розлади серцевої діяльності, які пов’язані з уповільненням чи перериванням проведення нервових імпульсів по провідній системі серця.

Бородавка — доброякісне новоутворення шкіри незапального характеру, спричинене вірусом.

Бронхіальна астма («астма» у перекладі із грецької означає «ядуха», «важкий подих») — алергійна хвороба, основним проявом якої є напади за­дишки, що виникають унаслідок порушення прохідності бронхів.

Бронхіт — захворювання, що характеризується запаленням бронхів з пе­реважним ураженням їхньої слизової оболонки.

Бруцельоз — це інфекційно-алергійне захворювання, що супроводжуєть­ся лихоманкою, ураженням ретикулоендотеліальної, судинної, нервової сис­тем і залученням опорно-рухового апарату, що входить до групи зоонозів.

Бурсит — гнійне запалення навколосуглобової слизової сумки, що супро­воджується підвищеним утворенням і нагромадженням у її порожнині ексу­дату (рідини).

В

Вагініт — запалення стінок піхви.

Вегетосудинна дистонія — нескоординовані вазомоторні розлади у різ­них ділянках судинної системи.

Вивих — ушкодження зв’язково-капсульного апарату суглоба, що супровод­жується припухлістю, деформацією й порушенням функції кінцівки.

Виникає внаслідок спазму коронарних судин (коронароспазму).

Виразкова хвороба шлунка й дванадцятипалої кишки — хронічне реци­дивне захворювання, при якому виникає деструкція слизової оболонки (ви­разка). Розвитку виразкової хвороби сприяють спадкова схильність, по­рушення режиму, характеру харчування, нервово-психічні фактори, шкідливі звички (паління, алкоголь, надмірне вживання кави). За останні­ми даними, це захворювання має бактеріальне походження, її спричинює Helicobacter pylory.

Вірусні гепатити — це група поліетіологічних захворювань, що перебіга­ють із переважним ураженням печінки, проявляються збільшенням її роз­мірів і порушенням функціональної здатності, а також симптомів інтоксика­ції з жовтяницею.

Вітиліго (песь, пега шкіра) — це придбане зникнення пігменту на здоровій шкірі; характеризується появою на шкірі різних за розмірами, обрисами і лока­лізацією депігментованих, різко відмежованих плям молочно-білого кольору. Має переважно косметичні незручності для пацієнтів, етіологія його невідома.

Вульвіт — запалення зовнішніх жіночих статевих органів.

Г

Гайморит — запалення верхньощелепної пазухи носа, є однієї з форм синуситу.

Гастрит — запальне захворювання слизової оболонки шлунка.

Гельмінтози — хвороби, що виникають унаслідок зараження людини глистами.

Гемералопія — порушення адаптації (пристосування) зору в темряві.

Геморагічні діатези — хвороби, основним проявом яких є кровоточивість.

Герпес оперізувальний — захворювання, збудником якого є вірус вітря­ної віспи.

Гестози — ряд патологічних станів, які виникають у період вагітності, ускладнюючи її перебіг.

Гепатит — запальна хвороба печінки різного походження.

Гіпертонічна хвороба — це захворювання, основною ознакою якого є підвищення артеріального тиску. Воно зумовлене порушенням регуляції то­нусу судин і роботи серця та не пов’язане з органічними захворюваннями будь-яких органів або систем організму.

Гіпокаліємія — зниження концентрації калію в сироватці крові.

Гіпокінезія — обмеження рухливості.

Гіпотензія артеріальна — зниження артеріального тиску.

Гіпотиреоз — хвороби, що виникають унаслідок зниження функції щитоподібної залози.

Гіпофізарний нанізм — синдром, який характеризується малим ростом порівняно зі статевою та віковою нормою та виникає внаслідок недостатності утворення гормону росту соматотропіну.

Гіпохлоремія — зниження вмісту хлоридів у сироватці крові.

Глаукома — тяжке хронічне захворювання очей з постійним чи періо­дичним підвищенням внутрішньоочного тиску, особливою формою атрофії зорового нерва та зміненням поля зору.

Гломерулонефрит — інфекційно-алергійне захворювання нирок з пере­важним ураженням клубочкового апарату.

Гонорея — венерична хвороба, збудником якої є гонококи. Проявляється гнійним запаленням сечових та статевих органів.

Д

Депресія — психічне захворювання, що характеризується тривалими пе­ріодами пригнічення та смутку, тривожним настроєм, психічною та руховою загальмованістю з порушенням сну, зниженням працездатності, суїцидальними намірами.

Дерматит — запальне ураження шкіри, що розвивається внаслідок беспосередньої дії патогенного чинника.

Дизентерія — кишкове інфекційне захворювання, що має фекально-оральний механізм передачі і спричинюється шигелами.

Дисбактеріоз — розлади з боку травного каналу, що виникають унаслі­док пригнічення чи знищення природної мікрофлори кишечнику.

Дискінезія — розлади тонусу, моторики і перистальтики органів травлен­ня, що мають гладкі м’язи.

Диспепсія — розлади травлення переважно функціонального характеру вна­слідок ферментної недостатності чи тривалого нераціонального харчування.

Дитячий церебральний параліч — параліч, який розвивається внаслі­док уражень головного мозку.

Дифтерія — гостре інфекційне захворювання, спричинене коринебакте­ріями. Характеризується запальним процесом з утворенням фібринозної плівки в місці вхідних воріт інфекції (ротоглотка, ніс, гортань та інші рід­кісні локалізації), а також явищами загальної інтоксикації з ураженням серцево-судинної, нервової і видільної систем.

Діабет нецукровий — ендокринна хвороба, яка виникає при недостат­ності гіпоталамо-гіпофізарної системи (зниження утворення гормону вазо­пресину) і проявляється підвищенням сечовиділення до 5-10 л за добу та пов’язаними з цим розладами.

Діарея — прискорене виділення (більше 2 разів на добу) рідких випорожнень.

Е

Екзема — хронічне рецидивуюче захворювання шкіри нервово-алергійного характеру, що перебігає із запаленням поверхневих ділянок шкіри, свербежем, мокнуттям, лущенням та іншими симптомами.

Еклампсія — найбільш тяжка форма гестозу, що характеризується судо­мами і скупченням гною в порожнинах тіла й порожнистих органах.

Емфізема легень — анатомічна зміна легень, що характеризується патологічним розширенням повітряних просторів бронхіол (дрібні бронхи) і деструктивними змінами альвеолярних стінок.

Ендемічний зоб — збільшення розмірів щитоподібної залози через низь­кий вміст йоду у воді та їжі.

Ендометрит — запалення слизової оболонки матки.

Ендоцервіцит — запалення слизової оболонки каналу шийки матки. Ви­никненню сприяють розриви шийки матки (під час пологів, абортів), захво­рювання інших відділів статевої системи.

Ентерит — запальна хвороба слизової оболонки тонкої кишки.

Ентеробіоз — гельмінтоз, спричинений гостриками.

Ентероколіт — запальне або запально-дистрофічне ураження слизової оболонки тонкої та товстої кишки.

Енурез — нетримання сечі при захворюваннях сечових шляхів, а також соматичних і нервово-психічних захворюваннях.

Жовчнокам’яна хвороба — обмінне захворювання, що характеризується утворенням жовчних каменів у печінкових жовчних протоках, у загальній жовчній протоці або в жовчному міхурі. Частіше камені формуються в жовч­ному міхурі. В основі захворювання лежать порушення загального обміну ре­човин, інфекційні хвороби й застій жовчі.

З

Закреп — хронічна затримка спорожнювання кишечнику більш ніж на 48 год, що супроводжується утрудненням акту дефекації, відчуттям непов­ного спорожнювання з виділенням малої кількості (до 100 г) випорожнень підвищеної твердості.

Зоб — збільшення щитоподібної залози внаслідок гіперфункції чи недо­статності йоду.

I

Інсульт — порушення мозкового кровообігу. Розвивається на тлі судин­них захворювань (атеросклерозу) і підвищеного артеріального тиску.

Інфантилізм — затримка фізичного та психічного розвитку.

Інфаркт міокарда — гостре захворювання, зумовлене розвитком некрозу (омертвіння) у серцевому м’язі, є однією з форм ішемічної хвороби серця.

Інфекційний мононуклеоз — гостре інфекційне захворювання, що характеризується лихоманкою, збільшенням усіх груп лімфатичних вузлів (переважно шийних), печінки і селезінки, наявністю атипових мононуклеарів (клітин) у крові.

Істерія, або істеричний невроз, — захворювання, спричинене дією пси­хічної травми, внаслідок якої виникає механізм «втечі у хворобу» або умов­ної бажаності хворобливого симптому.

Ішемічна хвороба серця — хронічний патологічний процес, що виникає внаслідок недостатності кровопостачання серцевого м’яза. У більшості ви­падків є наслідком атеросклерозу коронарних судин.

К

Кандидоз (кандидамікоз) — мікоз, який спричинюють дріжджеподібні гри­би роду Кандида; уражає шкіру та слизові оболонки, має різні клінічні прояви.

Канцерогенність — побічна дія лікарського засобу, що спричинює розви­ток злоякісних пухлин.

Карієс зубів — патологічний інфекційний процес зубів, при якому відбу­вається демінералізація й розм’якшення твердих тканин зуба з подальшим утворенням дефекту у вигляді порожнини.

Катаракта — це помутніння кришталика та його капсули.

Катотонія — симптомокомплекс, який найчастіше спостерігають при шизофренії.

Кахексія — паталогічний стан, пов’язаний з недостатнім надходженням в організм поживних речовин або порушенням їх засвоєння.

Кератит — запалення рогівки.

Кір — гостре інфекційне вірусне захворювання, що характеризується підвищенням температури тіла, інтоксикацією, катаром верхніх дихальних шляхів і слизової оболонки ока, етапним висипанням плямисто-папульозної висипки.

Коклюш і паракоклюш — гострі інфекційні захворювання, клінічно не віддільні одне від одного. Характеризуються переважним ураженням дихальних шляхів, центральної нервової системи, циклічним перебігом і своєрідними нападами судомного кашлю, що закінчується голосним свис­тячим вдихом і виділенням тягучого мокротиння, а іноді й блювотою. Вони трохи відрізняються тим, що при коклюші провідним клінічним симптомом є спазматичний кашель, а паракоклюш — перебігає легше.

Колагеноз — автоімунні захворювання з ураженням сполучної тканини та судин.

Колапс — одна із форм гострої судинної недостатності, що проявляється ослабленням роботи серця, зниженням артеріального тиску, нетривалою втратою свідомості.

Коліки — гострі напади болю внаслідок спазму.

Коліти — група запальних захворювань товстої й прямої кишок.

Кольпіт — запалення слизової оболонки піхви.

Кома — найвищий ступінь патологічного гальмування ЦНС.

Кон’юнктивіт — запалення слизової оболонки ока. Проявляється почер­вонінням, сльозотечею, відчуттям «піску» в оці.

Краснуха — гостре інфекційне захворювання, що характеризується дрібноп’ятнистою екзантемою, незначними катаральними явищами з боку верхніх дихальних шляхів і збільшенням периферичних лімфатичних вуз­лів, особливо потиличних. Найчастіше виникає у дитячому віці.

Кретинізм — синдром природженої недостатності функції щитоподібної залози, що характеризується різким відставанням у фізичному та психічно­му розвитку.

Л

Ларингіт — запалення слизової оболонки гортані.

Ларингоспазм — нападоподібний судомний спазм м’язів гортані, що призводить до повного закриття голосової щілини.

Лейкози — термін, який об’єднує численні пухлини кровотворної систе­ми, що виникають із кровотворних клітин і уражають кістковий мозок.

Лишай — збірне позначення різноманітних захворювань шкіри залежно від їхньої етіології (причини); характеризуються висипанням плям, що лу­пляться, або папул.

Лімфаденіт — запалення лімфатичних вузлів. Звичайно є ускладненням якого-небудь первинного запального процесу.

Лімфогранулематоз — злоякісне новоутворення з первинною локаліза­цією у лімфоїдній тканині.

Лейкопенія — знижений вміст лейкоцитів в одиниці об’єму крові.

Лейшманіоз — захворювання, збудником якого є лейшманії — одноклі­тинні джгутикові паразити.

Люмбаго — сильний біль, який раптово виникає у попереку при захво­рюванні нервів і м’язів.

Лямбліоз — широко розповсюджене захворювання людини, збудниками якого є лямблії кишкові (найпростіші). Проявляється у вигляді розладів ки­шечнику або може мати безсимптомне носійство.

М

Малярія (болотна лихоманка) — гостре протозойне захворювання люди­ни й тварин, збудник якого передається комарами роду Анофелес і розвива­ється у крові. Характеризується переважно ураженням ретикулоендотеліальної системи, еритроцитів і проявляється гарячковими станами, анемією, гепатоспленомегалією.

Мастит — запалення грудної залози.

Менінгіт — гостре інфекційне захворювання, що характеризується за­паленням м’яких оболонок головного мозку й симптомами інтоксикації.

Міастенія — слабкість м’язів.

Мігрень, або гемікранія (hemicrania від грец. hemi — «підлоги» — половина; сгапіоп — череп), — особливий вид головного болю.

Мікоплазмоз (уреаплазмоз) — захворювання, збудником якого є група мікроорганізмів сімейства мікоплазм і уреаплазм, які входять до складу нор­мальної мікрофлори, але за певних умов проявляють патогенні властивості.

Мікседема — поширений набряк пішкірної жирової клітковини внаслі­док гіпофункції щитоподібної залози.

Міозит — запальний процес у м’язах.

Міокардит — запальне ураження серцевого м’яза.

Міокардіодистрофія — порушення структури клітин міокарда внаслідок біохімічних розладів.

Мутагенність — побічна дія лікарського засобу, яка призводить до гене­тичних порушень.

Н

Набряки — надлишкове нагромадження рідини в тканинах організму, підшкірній клітковині. Набряк не є самостійним захворюванням, це симп­том захворювань серця, ускладнених серцевою недостатністю, захворювань нирок, може спостерігатися при цирозі печінки, голодуванні, при патології вагітності.

Набряк Квінке — алергійна реакція середнього ступеня тяжкості у ви­гляді набряку гортані та задишки.

Набряк легень — напад тяжкої ядухи на тлі гострої лівошлуночкової не­достатності серця з виділенням у альвеоли серозної рідини та ціноутворен­ням (альвеолярний набряк).

Наркоманія — залежність людини від речовин, що впливають на його психіку.

Невралгія — синдром, який характеризується інтенсивним болем за хо­дом чутливого або змішаного нерва.

Неврит — ізольоване ураження окремих нервових стовбурів.

Недостатність кровообігу — гостра чи хронічна нездатність системи кро­вообігу поставляти органам та тканинам кров у кількості, яка необхідна для їх нормального функціонування як у спокої, так і при напруженні.

Нефрит — запальна хвороба нирок.

Нефроз — запальні або дистрофічні захворювання нирок, а також їх ток­сичне ураження.

Нефротоксичність — побічна дія лікарського препарату, що спричинює ураження нирок.

О

Ожиріння (adipositas) — захворювання, що характеризується надлиш­ковим відкладенням жиру в підшкірній клітковині та інших тканинах орга­нізму, а також перевищенням нормальної (ідеальної) маси тіла людини на 20 % і вище.

Ортостатичний колапс — різке зниження артеріального тиску в разі змі­ни положення тіла пацієнта з горизонтального на вертикальне.

Остеомієліт — інфекційний запальний процес у кістковому мозку.

Остеохондроз — дегенеративно-дистрофічне захворювання хребта, у пер­шу чергу міжхребцевих дисків, що супроводжується їхньою деформацією, зменшенням висоти, розшаруванням.

Отит — запалення вуха.

Ототоксичність — побічна дія лікарського засобу, що пригнічує слух.

П

Панкреатит — гостре чи хронічне запальне захворювання підшлункової залози.

Паралічі й парези — це ослаблення або повне випадання рухової функції внаслідок ураження нервової системи.

Педикульоз — паразитування на людині дрібних кровосисних комах — вошей.

Перелом — порушення цілості кістки, що супроводжується її деформацією і зсувом, порушенням функції кінцівки.

Перитоніт — запалення очеревини.

Печія — основний симптом підвищеної секреції шлункового соку.

Пієлонефрит — неспецефічний запальний процес з переважним уражен­ням проміжної тканини нирок та її чашково-мискової системи.

Піодермії — група гострих і хронічних, поверхневих і глибоких запаль­них захворювань шкіри, спричинених гноєтворними бактеріями.

Плеврит — запалення плеври.

Плоскі (юнацькі) бородавки — дрібні (0,5-3 мм) округлі вузлики тілес­ного або жовтуватого кольору із гладкою плоскою поверхнею, які трохи ви­ступають над шкірою.

Пневмонія — захворювання, що супроводжується розвитком запального процесу в легеневій тканині з переважним ураженням респіраторних відді­лів легень (альвеол).

Подагра — хронічне захворювання, що виникає внаслідок порушення пуринового обміну і супроводжується відкладанням сечокислого натрію в різних органах й тканинах. Це призводить до порушення їхніх функцій; найчастіше уражуються суглоби і нирки. Термін «подагра* походить від грец. podagra, що буквально означає «капкан для ніг* або «нога, що стала жертвою* (jpodae — нога; agra — капкан, жертва).

Правець — інфекційне захворювання, характеризується токсичним ура­женням центральної нервової системи, що спричинює судомне скорочення м’язів усього тіла тонічного й клонічного характеру.

Пролежні — некроз (омертвіння) шкірних покривів, зумовлений компре­сією тканин з порушеною трофікою. Найчастіше виникають при тривалому лежанні.

Психоз — тяжке захворювання ЦНС, основними проявами якого є ма­рення та галюцинації.

Псоріаз (син. лускатий лишай) — один з найпоширеніших дерматозів, відомий ще із часів Гіппократа, але дотепер причини його точно не встанов­лені. Це хронічне незаразне ураження шкіри, нігтів і суглобів.

Р

Радикуліт — запалення корінців спинномозкових нервів.

Рахіт — захворювання, що розвивається внаслідок гіповітамінозу віта­міну D з розладами фосфорно-кальцієвого обміну, що призводить до функціо­нального порушення ЦНС, вегетативної нервової системи, змін у кістково-суглобовій і м’язовій системах.

Ревматизм (хвороба Соколовського—Буйо) — загальне інфекційно-алергійне захворювання, що супроводжується запальним ураженням спо­лучної тканини. Переважно локалізується в серцево-судинній системі та суглобах.

Ревматоїдний артрит — системне захворювання сполучної тканини, клі­нічно проявляється хронічним прогресуючим ураженням суглобів.

Ригідність — негнучкість, спричинена напруженням м’язів.

Риніт (нежить) — неспецифічне запальне захворювання слизової оболон­ки носа. Часто в побуті захворювання визначається як «застуда».

С

Сальмонельоз — гостра кишкова інфекційна хвороба, спричинена гру­пою сальмонел, характеризується різноманітними клінічними проявами — від безсимптомного носійства до тяжких септичних форм. Частіше перебігає з переважним ураженням органів травлення (гастроентерит, коліт).

Сепсис (зараження крові) — хвороба, що характеризується прогресую­чим поширенням мікроорганізмів у крові та організмі.

Септицемія — форма сепсису.

Сибірка (карбункул злоякісний) — гостра бактеріальна зоонозна інфекція, що характеризується інтоксикацією, розвитком серозно-геморагічного запа­лення шкіри, лімфатичних вузлів і внутрішніх органів. Перебігає у вигляді шкірної форми з утворенням специфічного карбункула чи септичної форми.

Синусит — запалення слизової оболонки при носових пазух.

Сифіліс — інфекційне захворювання, що передається статевим шляхом, спричинюється блідою трепонемою (спірохетою). Сифіліс схильний до хронічного й рецидивуючого перебігу, вражає всі органи й системи.

Скарлатина — гостре інфекційне захворювання, що характеризується симптомами загальної інтоксикації, ангіною й висипаннями на шкірі.

Стенокардія (грудна жаба) — одна з форм ІХС (ішемічної хвороби серця). Основний прояв стенокардії — напади стискаючого болю або болю, що да­вить за грудниною («жаба душить»); біль може поширюватися на ліву руку, ліве плече, лопатку, нижню щелепу, навіть зуби. Іноді біль супроводжується відчуттям страху, що змушує хворих застигати в нерухомій позі.

Стоматит — запалення слизової оболонки рота.

Т

Тератогенність — побічна дія лікарського засобу, що спричинює анома­лії розвитку внутрішніх органів і систем плода.

Тонзиліт — запалення піднебінних мигдаликів.

Трахеїт — гостра запальна реакція слизової облонки трахеї внаслідок ві­русних, бактеріальних або змішаних інфекцій.

Трематодози — гельмінтози, спричинені плоскими черв’яками — трема­тодами.

Трихомоноз сечостатевий (трихомоніаз) — гостре венеричне захворюван­ня, збудником якого є трихомонада.

Трихоцефальоз — гельмінтоз із групи нематодозів, збудником якого є волосоголовець.

Тромбоемболія — закриття (емболія) просвіту вени тромбом, що відірвався.

Тромбофлебіт — запалення вен з утворенням тромбу.

Трофічні виразки — це дефекти тканин, що довго не загоюються, зі схильністю до млявого перебігу, рецидивів і резистентності до лікування.

Ф

Фарингіт — запалення слизової оболонки глотки.

Феохромоцитома — пухлина кори надниркових залоз.

Флегмона — розлите гнійне запалення тканин.

Фурункульоз — хронічна рецидивна стафілодермія.

X

Харчова токсикоінфекція — гостре нетривале захворювання, спричине­не умовно-патогенними бактеріями, здатними виробляти токсини поза орга­нізмом людини (у продуктах харчування); характеризується симптомами ураження верхніх відділів травного тракту (гастрит, гастроентерит) і порушеннями водно-сольового обміну.

Хламідіози — захворювання, спричинені хламідіями (кольпіт, цервіцит, ерозії, уретрит, сальпінгіт, проктит тощо).

Холера — гостра кишкова антропонозна інфекція, яку спричинює холер­ний вібріон і яка характеризується розвитком гастроентериту. Це супровод­жується зневодненням організму, порушенням електролітного й кислотнолужного балансу. Належить до групи небезпечних інфекцій.

Холецистит — запалення жовчного міхура (органа, призначеного для депонування жовчі, яка разом з іншими травними ферментами (шлунковий сік, ферменти тонкої кишки й підшлункової залози) бере активну участь у процесі переробки й переварювання їжі).

Ц

Цинга — порушення проникності судин унаслідок дефіциту вітаміну С, що супроводжується кровоточивістю.

Цироз печінки — хронічне прогресивне дифузне ураження печінки, що супроводжується ушкодженням і загибеллю гепатоцитів, надмірним розвит­ком сполучної тканини та утворенням на місці часточок структурно аномаль­них вузлів регенерації. Внаслідок цього відбуваються груба перебудова архітектоніки й порушення функції печінки.

Цистит — запальне захворювання сечового міхура.

Цукровий діабет — хронічне ендокринне захворювання, що характери­зується порушенням усіх видів обміну речовин і насамперед вуглеводного. Для цукрового діабету характерна наявність хронічної гіперглікемії (підви­щення рівня глюкози в крові) й глюкозурії (наявність глюкози в сечі), зумов­лених інсуліновою недостатністю.

Ч

Черевний тиф — гостра інфекційна хвороба із групи кишкових інфек­цій, характеризується бактеріемією (наявністю збудника в крові), уражен­ням лімфатичного апарату тонкої кишки. Проявляється лихоманкою, ін­токсикацією і ураженням ряду систем організму.

Чума — гостра природно-осередкова, схильна до ендемічного поширення трансмісивна інфекція, що проявляється лихоманкою, тяжкою загальною інтоксикацією і геморагічно-некротичним запаленням у лімфатичних вуз­лах, легенях та інших органах. Належить до групи особливо небезпечних карантинних інфекцій.

Ш

Шигельоз — кишкове інфекційне захворювання, збудниками якого є шигели.

Шизофренія — хронічний прогресуючий психоз.

Шок — тяжкий стан, який супроводжується вираженими порушеннями функцій життєво важливих органів, у першу чергу кровообігу та дихання.

Я

Ячмінь — гостре гнійне запалення волосяного мішечка або сальної залози кореня вії.

<< |
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Додаток 4:

  1. Додатоки
  2. Додаток А
  3. Додаток до розділу
  4. Додаток 1
  5. Додаток Б
  6. Додаток 1. СХЕМАТИЧНА БУДОВА ОКРЕМИХ ОРГАНІВ
  7. Картка соціально-психічних якостей особистості воїна (Додаток)
  8. Додаток 2. ЕЛЕКТРОННІ МІКРОФОТОГРАФІЇ УЛЬТРАСТРУКТУРИ ОСНОВНИХ КОМПОНЕНТІВ ОРГАНІВ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ
  9. Додатки до розділу
  10. Оформление приложений
  11. ДОДАТКИ
  12. Додатки до розділу
  13. Ускладнення ГРВЗ
  14. Додатки до розділу