Антисептичні та дезінфекційні засоби неорганічної природи

Галогеновмісні сполуки

До галогеновмісних сполук належать сполуки хлору (хлорне вапно, хлорамін Б, хлоргексидину біглюконат тощо), сполуки йоду (розчин йоду спиртовий, розчин Люголя, йодинол тощо).

Вони виявляють бактерицидну дію. Механізм дії: денатурують білки в мікробних клітинах.

Хлорне вапно — білий порошок, що містить 25 % вільного хло­ру. Зберігають у сухому прохолодному місці. Виявляє дезінфекцій­ну та дезодораційну дію.

Хлорамін Б — порошок білого або жовтуватого кольору, що міс­тить 25-29 % активного хлору. Хлор має антисептичні і дезодораційні властивості. Застосовують для оброблення предметів догляду за хворими, неметалевого інструментарію, а також для оброблення інфікованих ран.

Хлоргексидину біглюконат — ефективний антисептичний за­сіб. Бактерицидно впливає на грампозитивні і грамнегативні бактерії, а також на збудників венеричних хвороб: трепонем, го­нококів, трихомонад. Застосовують для оброблення операційно­го поля і рук хірурга, знезараження хірургічного інструмента­рію, а також для промивання ран, сечового міхура, лікування опіків.

5 % розчин йоду спиртовий використовують для оброблення операційного поля та рук хірурга перед операційним втручанням, а також країв ран. Йод виявляє місцеву подразливу дію та може всмоктуватись у кров і чинити резорбтивну дію.

Розчин Люголя — препарат, що містить йод (1 частина йоду, 2 частини калію йодиду і 17 частин води). Застосовують як анти­септик для змащування слизової оболонки глотки і гортані.

Йодонат — це комбінований препарат, що містить 4,5 % йоду. Застосовують для оброблення операційного поля.

Йодинол — рідина темно-синього кольору із запахом йоду. Основною діючою речовиною є молекулярний йод, який має анти­септичні властивості. Використовують для зовнішнього застосу­вання при тонзиліті, гнійному отиті, опіках, трофічних і варикоз­них виразках.

Йоддицерин завдяки широкому спектру протимікробної дії за­стосовують для лікування гнійних ран, маститу, гаймориту тощо. Йоддицерин — препарат нового покоління, який досліджували в Україні протягом 18 років. Це комбінований засіб, що містить йод, димексид та гліцерин; він не спричинює печіння, не пошкоджує тканини, добре проникає крізь шкіру і знешкоджує гриби, пато­генні мікроорганізми, кліщі та віруси.

Йодоформ (трийодметан). Виявляє протимікробну дію. Вико­ристовують для зовнішнього застосування у формі присипок, мазі і пасти для лікування інфікованих ран, виразок.

Побічні ефекти: алергійні реакції.

Окисники

До окисників належать гідрогену пероксид, калію перманганат, бензоїлпероксид, які виявляють антисептичну і дезодораційну дію.

Розчин водню пероксиду — безбарвна прозора рідина без запаху, що містить 3 % гідрогену пероксид. Швидко руйнується під дією світла, під час нагрівання, у разі контакту з основами, органічними сполуками й металами, виділяючи кисень, який має незначну протимікробну активність, але при цьому відбувається механічне очищення ран, виразок, порожнин від гною, слизу, згустків крові, мікроорганізмів. Також виявляє здатність зупиняти кровотечу (сприяє перетворенню фібриногену на фібрин). Застосовують цей роз­чин як дезінфекційний і дезодораційний засіб для промивань та по­лоскань при стоматиті, ангіні, для оброблення та лікування гнійних ран, зупинки носової кровотечі. Для стерилізації медичних інструментів використовують 6 % розчин гідрогену пероксиду.

Калію перманганат — темно-фіолетові кристали або дрібний по­рошок з металевим полиском, розчинний у воді. Препарат має здат­ність у присутності органічних речовин виділяти атомарний кисень, який забезпечує протимікробний і дезодораційний ефект. Місцева дія на шкіру і слизові оболонки залежить від концентрації: за низь­ких концентрацій проявляє в’яжучу дію, а за високих — подраз­ливу і припікальну. Застосовують розчин калію перманганату для полоскань, спринцювань, промивання ран, шлунка при отруєнні морфіном та іншими легко окиснювальними отрутами. Як антисеп­тичний та в’яжучий засіб застосовують при опіках.

Бензоїлпероксид (окси 5,10) — препарат, що завдяки звільнен­ню кисню гальмує розвиток анаеробних мікроорганізмів. Вияв­ляє протимікробну і кератолітичну дію. Призначають для ліку­вання акне (вугрів звичайних).

Кислоти й основи

Органічні та неорганічні кислоти виявляють дезінфекційну дію, яка залежить від ступеня дисоціації (розщеплення на йони). Кислоти й основи проникають у мікробні клітини і спричинюють денатурацію білків, що зумовлює їхню загибель. До них належать кислота борна та розчин аміаку, натрію тетраборат (бура).

Кислота борна — білий порошок, розчинний у воді та спирті. Че­рез наявність побічних ефектів використовують обмежено: дорос­лим призначають водні розчини для промивань при кон’юнктивіті, дерматиті, а спиртові розчини — при отиті, піодермії, екземі.

Протипоказання: у період годування груддю для оброблення мо­лочних залоз, оскільки борна кислота є протоплазматичною отрутою.

Розчин аміаку 10 % (нашатирний спирт) — прозора летка рі­дина з гострим запахом. Розчиняється у воді та спирту. Справляє подразливу та рефлекторну дію (див. розділ «Засоби, що вплива­ють на аферентну іннервацію*), а також добре очищує шкіру і ви­являє протимікробну дію. Застосовують для обробки рук хірурга за методом Спасокукоцького—Кочергіна.

Натрію тетраборат (бура, боракс) — виявляє протимікробну і протизапальну дію. Призначають для полоскання порожнини рота при ангіні, фарингіті, тонзиліті, а також у гінекології для лі­кування вагініту.

Солі важких металів

До солей важких металів належать ртуті дихлорид, срібла ніт­рат, протаргол, цинку сульфат. Препарати виявляють як проти­мікробну, так і місцеву дію на тканини. Місцева дія солей важких металів залежить від концентрації — в’яжуча, подразлива та при­пікальна. В’яжуча дія пов’язана зі здатністю йонів металів утво­рювати альбумінати. За підвищення концентрації розчинів солі металів справляють подразливу і припікальну дію.

Ртуті дихлорид (сулема) — порошок білого кольору, розчинний у воді та спирту. Є активним дезінфекційним засобом, але дуже токсичним. Застосовують для дезінфекції білизни, одягу, предме­тів догляду за хворими.

Срібла нітрат (ляпіс) — безбарвні кристали у вигляді пласти­нок. Під дією світла препарат темнішає. У невисоких концентра­ціях виявляє в’яжучий та протизапальний ефект, у високих — припікальний. Використовують для зовнішнього застосування при ерозіях, тріщинах, виразках, надмірних грануляціях, для об­роблення слизових оболонок гортані, піхви, сечовипускального каналу, а також при гострому кон’юнктивіті.

Протаргол — порошок коричневого кольору, що містить 7,8-8,3 % срібла. Виявляє в’яжучу, антисептичну та протизапальну дію. Застосовують для змащування слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, промивання сечових шляхів і сечового міху­ра, в офтальмології — при кон’юнктивіті, бленореї. На сьогодні широкого застосування не має.

Цинку сульфат — безбарвний порошок, виявляє антисептичну та в’яжучу дію. Застосовують при кон’юнктивіті, ларингіті, для спринцювань при уретриті і вагініті.

Гостре отруєння солями важких металів

Гостре отруєння солями важких металів виникає внаслідок випадкового або навмисного вживання препаратів усередину. При цьому спостерігаються:

—ознаки подразнення травного каналу (нудота, блювання, біль у животі);

—порушення з боку ЦНС (збудження, судомні напади або при­гнічення);

—порушення з боку серцево-судинної системи (гостра серцева недостатність, колапс);

— порушення функції нирок через 2-4 доби (сулемова нирка).

Допомога полягає у:

• видаленні отрути (промивання шлунка з використанням унітіолу, активованого вугілля, молока, яєчного білка). Проми­вання шлунка слід проводити обережно при отруєнні ртуті дихлоридом, оскільки він ушкоджує стравохід та шлунок. Призначають також сольові проносні та роблять сифонні клізми з унітіолом;

• інактивації отрути, що всмокталася. Здійснюють шляхом уве­дення у вену протиотрути — унітіолу або натрію тіосульфату (унітіол має сульфгідрильні групи, з якими зв’язуються солі ме­талів, а натрію тіосульфат під час взаємодії перетворює їх на не­отруйні сульфіти);

• проведенні форсованого діурезу при легкому та середньому ступені отруєння;

• гемодіалізі та перитонеальному діалізі з уведенням унітіолу та тетацин-кальцію (утворює з ртуттю комплексні сполуки) при тяжкому ступені отруєння.

<< | >>
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Антисептичні та дезінфекційні засоби неорганічної природи:

  1. Противірусні засоби для лікування та профілактики ГРВЗ
  2. Методи і засоби захисту від іонізуючих випромінювань
  3. Исследование субъективного отношения к природе
  4. Природа психики
  5. По законам природы
  6. Вопреки предписаниям природы
  7. Природа суїцидальної поведінки та її детермінанти
  8. ПИЩЕВЫЕ ОТРАВЛЕНИЯ НЕМИКРОБНОЙ ПРИРОДЫ
  9. Распространение микроорганизмов в природе.
  10. ПРО ПРИРОДУ І ПОХОДЖЕННЯ ВІРУСІВ