Антипротозойні засоби

Антипротозойні — це лікарські засоби для лікування захво­рювань, що спричинені патогенними найпростішими.

Класифікація антипротозойних

• Засоби для лікування хворих на трихомоноз (метронідазол, тинідазол, трихомонацид, фуразолідон);

• засоби для лікування хворих на лямбліоз (метронідазол, хініофон, фуразолідон, дилоксанід);

• засоби для лікування хворих на лейшманіоз (солюсурмін, меглумін);

• засоби для лікування хворих на амебіаз (метронідазол, хініофон, еметин).

Засоби для лікування хворих на трихомоноз

Трихомоноз сечових і статевих органів — це паразитарне за­хворювання, збудником якого є трихомонади. Збудник потрапляє у піхву під час статевого акту. Основне місце паразитування три­хомонад — слизова оболонка піхви, каналу шийки матки, порож­нини матки, маткових труб, вихідних протоків великих присінкових (бартолінових) залоз, сечовипускального каналу і сечового міхура. У слизових оболонках цих органів виникає запалення. Для лікування використовують метронідазол, тинідазол (фазижин), трихомонацид тощо.

Метронідазол (трихопол, флагіл, кліон, метрогіл) добре всмок­тується з травного каналу, проникає в усі тканини, метаболізується в печінці, виділяється нирками. Діє бактерицидно на трихомо­нади, лямблії, амеби, збудників анаеробних інфекцій. Застосовують для лікування хворих на трихомоноз. Необхідно одночасно лікува­ти обох сексуальних партнерів, навіть якщо в одного з них відсутнє інфікування.

Побічні ефекти: переважно нудота, головний біль, відчуття су­хості або металевого присмаку в роті. Сеча може набувати темного забарвлення. Рідко (у 12 % випадків) можуть бути діарея, безсон­ня, загальна слабкість, стоматит, шкірний висип.

При застосуванні метронідазолу слід попередити пацієнтів про необхідність відмовитися від вживання алкоголю за 24 год до при­йому препарату і протягом 48 год після прийому останньої дози.

Не слід призначати метронідазол жінкам у період вагітності (особ­ливо в І триместр), годування груд дю, а також дітям грудного віку.

Трихомонацид — це синтетичний препарат, який застосову­ють при трихомонозі сечових і статевих органів у жінок і чолові­ків. Призначають всередину за схемою. Подібну дію виявляють також тинідазол (фазижин), орнідазол (тиберал), атрикан та ін.

Засоби для лікування хворих на лямбліоз

Збудником лямбліозу є лямблії (Lamblia intestinabis). При цьо­му захворюванні відзначається дисфункція кишечнику (дуоденіт, ентерит). Для лікування лямбліозу призначають метронідазол, амінохінол, фуразолідон, дилоксанід.

Амінохінол виявляє протипаразитарну і протизапальну дію, сприяє відновленню обміну колагенових структур. Застосовують всередину за схемою при лямбліозі, лейшманіозі, токсоплазмозі, неспецифічному виразковому коліті. Препарат переноситься доб­ре, але можливий розвиток диспепсичних порушень, а також го­ловний біль, шум у вухах, алергійні реакції.

Засоби для лікування хворих на амебіаз

Амебіаз — інфекційна протозойна хвороба, яка спричинюєть­ся Entamoebae histolytic, характеризується виразковим уражен­ням товстої кишки, схильністю до хронічного рецидивного пере­бігу, іноді позакишковими ураженнями. Зараження відбувається у разі проникнення цистамеби з їжею або водою у травний канал. Розвитку інфекційного процесу сприяють кишковий дисбактеріоз, інтоксикації, травми, переохолодження.

Для лікування хворих на амебіаз призначають метронідазол, хініофон, еметину гідрохлорид.

Еметину гідрохлорид виявляє амебіцидну дію. Добре всмокту­ється і повільно виділяється з організму; здатний до кумуляції. Застосовують для лікування хворих на амебний шигельоз, амеб­ний абсцес, гепатит.

Побічні ефекти: нудота, блювання, загальна слабкість, біль у м’язах кінцівок, ослаблення серцевої діяльності.

Хініофон пригнічує розмноження збудників амебного шигельозу, сприяє видаленню цист і зникненню симптомів захворю-

вання; застосовують для лікування хворих на амебний шигельоз, виразковий коліт. У наш час його застосування обмежено.

Засоби для лікування хворих на лейшманіоз

Розрізняють шкірний і вісцеральний лейшманіоз.

Для лікування хворих на вісцеральний лейшманіоз признача­ють солюсурмін. Препарат пригнічує ріст і розмноження збудни­ків лейшманіозу; його вводять парентерально.

Побічні ефекти: інфільтрати при підшкірному і внутрішньом’язовому введенні; кашель, металевий присмак у роті, слиноте­ча, нудота, блювання, шкірний висип.

<< | >>
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Антипротозойні засоби:

  1. Противірусні засоби для лікування та профілактики ГРВЗ
  2. Методи і засоби захисту від іонізуючих випромінювань
  3. Принципи лікування ГРВЗ
  4. Запобігання надходженню та нагромадженню радіонуклідів у продукції сільського господарства
  5. Препарати, що застосовуються для пригнічення імунної відповіді
  6. Морально-психологічне забезпечення оборони
  7. Методичні рекомендації

    . Принципи діагностики та лікування хворих На гострі респіраторні вірусні захворювання, 2009
  8. КВАЛІФІКОВАНА ПРОПАГАНДА ПСИХОЛОГІЇ
  9. Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник, 2013
  10. Лікування ангін
  11. Визначення, зміст та основні напрямки морально-психологічного забезпечення бойового чергування
  12. Методи теоретичного психологічного дослідження
  13. Розвиток мислення у немовлячому віці
  14. Основні напрями психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
  15. Основні напрямки психічного розвитку дітей у навчально-виховному процесі
  16. Основні напрями психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
  17. Розвиток волі у дошкільному віці
  18. Методологія психологічного дослідження