Антиангінальні засоби.

Засоби, які застосовують для лікування інфаркту міокарда

Медичні терміни: ішемічна хвороба серця, стенокардія, інфаркт міокарда.

Антиангінальні засоби — препарати, які застосовують для лі­кування ішемічної хвороби серця.

Ішемічна хвороба серця (недостатність коронарного кровообігу) розвивається в результаті невідповідності між потребою серця у кисні та його кровопостачанням. Це відбувається при патологічних змінах у вінцевих судинах (спазми, атеросклеротичні бляшки) та посиленій ро­боті серця. Одними з форм ішемічної хвороби серця є стенокардія та інфаркт міокарда. Напад стенокардії (серцевий напад) проявляється сильним болем за грудиною, який може іррадіювати в ліву руку, шию, лопатку. Якщо больовий напад триває понад 30 хв, то такий стан вва­жається першою ознакою гострого інфаркту міокарда.

Засоби, які застосовують при ішемічній хворобі серця (антиан­гінальні препарати), збільшують кровопостачання серця (розши­рюють судини), зменшують роботу серця та його потребу в кисні.

Класифікація антиангінальних препаратів

Засоби, що зменшують потре­бу міокарда в кисні Засоби, що збільшують надходження кисню до міокарда Засоби, що поліпшують метаболізм міокарда
1. Нітрити і нітрати Нітрогліцерин

Сустак (нітрет, сустоніт, тринітролонг, депоніт, нітро, мінітранс, нітромінт, нітрогранулонг)

Ериніт (диклоран)

1. Вазодилататори

(коронаророзширювальні засоби)

Карбокромен (інтенкордин, інтенсаїн)

Молсидомин (корватон) Дипіридамол (курантил)

Аденозин (АТФ-лонг, натрію аденозинтрифосфат, аденокор)

Рибоксин

Вітаміни

Предуктал

Ізосорбіду динітрат

(ізомак, кардоніт, нітросорбіт, ізокет, ізолонг, ізосорб, кардикет, кордил, седокард, сорбоніт)

Ізосорбіду мононітрат (моносан, олікард, кардикс моно, монолонг, мононітросид, монотрат, пентакард, плодин)

2. Міотропні спазмолі­тики

Папаверину гідрохлорид

Дротаверин (но-шпа)

3.Коронаророзширювальні засоби рефлекторної дії Валідол

2. Антагоністи кальцію Верапаміл (фіноптин, ізоптин, ацупамил, лекоптин, фалікард, фламон) Амлоднпін (норвакс, стамло)

Ніфедипін (коринфар, адалат, кордипін, никардія, ніфекард, ніфесан, споніф)

3. β-Блокатори

Атенолол (атенова, атеносан, ормідол, тенолол, унілок, принорм)

Талінолол (корданум) Пропранолол(анаприлін, обзидан, індерал)

Небіволол (небілет) Окспренолол (тразикор) Піндолол (віскен)

Соталол (гілукор, дароб) Метопролол (вазокардин, егілок, беталок, корвітол, лопресор)

Нітрати і нітрити

Нітрогліцерин — високоактивний антиангінальний препарат, який розширює коронарні судини серця та усуває коронароспазм за рахунок:

• стимуляції утворення у стінці судин азоту оксиду (N0) внаслі­док перетворення нітратів у нітрити, який є ендотеліальним факто­ром релаксації (розслаблення) непосмугованих м’язів судин;

• стимуляції утворення простацикліну в стінці судин;

• рефлекторного клофеліноподібного механізму;

• зменшення навантаження на серце та його потреби в кисні;

• розширення судин мозку, черевної порожнини, виявлення спаз­молітичної дії на м’язи жовчних і сечових шляхів, матки, бронхів.

Нітрогліцерин призначають під язик (сублінгвально). Дія про­являється через 2-3 хв і триває до 30 хв.

Показання до застосування: серцевий напад (купірування на­паду стенокардії), інфаркт міокарда. В екстрених випадках засто­совують 1 % розчин нітрогліцерину в ампулах, який вводять внут­рішньовенно у формі 0,01 % розчину при інфаркті міокарда, гострій серцевій недостатності тощо.

Побічні ефекти: головний біль, запаморочення, зниження AT (при передозуванні — судинний колапс), толерантність, звикання.

До препаратів нітрогліцерину подовженої дії належать тринітролонг, сустак, нітронг, ізосорбіду моно- і динітрат, ериніт, нітросорбід, які застосовують в основному з метою запобігання (профі­лактики, лікування) стенокардії.

Тринітролонг випускається у вигляді полімерних плівок, що прикріплюють до ясен шляхом натискання. Дія проявляється че­рез 2-3 хв і триває до 5 год. Застосовують для лікування всіх видів стенокардії (профілактика і купірування нападу).

Сустак — мікрокапсульована лікарська форма нітрогліцерину подовженої дії. Випускається в таблетках у двох формах — сустак-міте і сустак-форте, які різняться дозою нітрогліцерину. Початок дії — через 0,5-1 год, тривалість — до 5 год. Призначають всере­дину для лікування пацієнтів зі стенокардією, ішемічною хворо­бою серця, набряком легень та ін.

Побічні ефекти: подібні до таких нітрогліцерину.

Ериніт був першим нітратом тривалої дії, який почали застосо­вувати в медичній практиці. Зараз застосовують ізосорбіду мононітрат та динітрат.

Ізосорбіду динітрат (ізо-мак, кардоніт, ізокет, ізолонг, ізосорб, кардикет, кордил, нітросорбід, седокард, сорбоніт) — антиангінальний засіб подовженої (пролонгованої) дії з переважним впли­вом на венозні судини.

Швидко всмоктується при прийомі всередину та утворює метабо­літи подовженої дії. Перерва між прийомами препарату повинна ста­новити 12 год і більше, його вживають після їди не розжовуючи.

Показання до застосування: попередження нападів стенокардії (лікування), тривала терапія пацієнтів з ішемічною хворобою серця.

Побічні ефекти: виникають на початку лікування та залежать від дози (головний біль, гіперемія обличчя, тахікардія, ортостатичні реакції, нудота, блювання тощо).

Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів)

Антагоністи кальцію (ніфедипін, верапаміл, дилтіазем, амлодипін) ослаблюють роботу серця за рахунок блокади надходження каль­цію до клітин серця (кальцій, як відомо, стимулює роботу серця); вони також розширюють судини серця, зменшують потребу серця в кисні. Застосовують при стенокардії, що не піддається лікуванню нітратами.

Ніфедипін (коринфар, кордафлекс, кордипін, ніфекард, адалат, депін, кордафен, иікардія, фенамон) — селективний (вибірковий) бло­катор повільних кальцієвих каналів, який розслаблює гладкі м’язи судин і усуває коронароспазм, зменшує потребу серця у кисні та осла­блює роботу серця (не пригнічуючи автоматизм та провідність серця).

Він швидко і повністю всмоктується із травного каналу, повніс­тю метаболізується у печінці.

Показання до застосування: ішемічна хвороба серця — стабіль­на стенокардія напруження та спокою, артеріальна гіпертензія.

Побічні ефекти: головний біль, запаморочення, артеріальна гі­потензія, гіперемія обличчя, тахікардія, набряк гомілок, загальмованість, втомлюваність, парестезії тощо.

β-Адреноблокатори

β-Адреноблокатори (атенолол, пропранолол, талінолол, метопролол, ацебутолол) зменшують потребу серця в кисні. Застосовують для комбінованої терапії пацієнтів з ішемічною хворобою серця.

Атенолол (атенова, тенорик, унілок, атеносан, катенол, при­корм) — селективний β-блокатор, що діє переважно на β1-адренорецептори серця. Виявляє антиаритмічну, антигіпертензивну та антиангінальну дію (зменшує автоматизм сонного вузла, скоротли­ву активність та збудливість серця, уповільнює провідність, змен­шує потребу серця в кисні, зумовлює поступове зниження AT, який стабілізується до кінця 2-го тижня від початку лікування).

Показання до застосування: стенокардія, артеріальна гіпер­тензія, надшлуночкові тахіаритмії.

Побічні ефекти: брадикардія, відчуття холоду в кінцівках, головний біль, запаморочення, розлади сну, депресія, нудота, сухість у роті та ін.

Коронаролітики

Молсидомін (диласидом, сиднофарм) — антиангінальний суди­норозширювальний засіб, основний механізм дії якого полягає у зменшенні перевантаження на серце. Він знижує венозний та кін­цевий діастолічний тиск у шлуночках та легеневій артерії, зменшує потребу серця в кисні, розширює коронарні артерії, сприяє покра­щанню колатерального кровотоку.

Початок дії спостерігають через 20-30 хв у разі вживання всере­дину та через 10 хв за сублінгвального введення; триває до 6 год.

Показання до застосування: тривале лікування пацієнтів з ішемічною хворобою серця (лікування стенокардії), купірування нападів (при сублінгвальному введенні).

Побічна дія: ортостатична гіпотензія, головний біль.

Протипоказання: глаукома, І триместр вагітності, кардіогенний шок.

Валідол — препарат рефлекторної дії, що містить ментол, який подразнює рецептори під язиком та рефлекторно розширює судини серця і мозку, виявляє седативну дію. Рідкий валідол являє собою 25 % розчин ментолу в ментиловому ефірі ізовалеріанової кислоти. Препарат малотоксичний. Не викликає алергії і подразнення.

Показання до застосування: незначно виражені серцеві напа­ди, невроз, неврастенія, істерія та як протиблювотний засіб (нудо­та, блювання, профілактика морської та повітряної хвороби).

Побічні ефекти: дуже рідко — сльозотеча, запаморочення.

Дипіридамол (курантил, ангінал, антистенокардин, коросан, дилкор, диринол, стенокардил, персантин, парсадил, віскор) — синтетичний вазодилататор, який покращує коронарний, мозко­вий та плацентарний кровотік. Препарат сприяє зниженню AT, розрідженню крові, покращанню транспорту до серця кисню. У механізмі судинорозширювальної дії дипіридамолу суттєву роль грає посилення утворення аденозину — одного з учасників авторегуляції коронарного кровотоку.

Показання до застосування: профілактика та лікування сте­нокардії, попередження розвитку інфаркту міокарда, тромбозів, ускладнень у період вагітності (плацентарна недостатність, прееклампсія), розлади мозкового кровообігу,

Побічні ефекти: шум у голові, запаморочення, нудота, біль у ділянці печінки, алергійні реакції.

Дротаверин (но-шпа) — міотропний спазмолітик, усуває та по­переджає виникнення спазмів гладких м’язів різних органів, значно перевершує папаверин за силою та тривалістю спазмолі­тичної дії. Помірно знижує AT. Швидко і повністю всмоктується з травного каналу, максимальна дія проявляється через 30 хв.

Показання до застосування: спазм судин серця, спазми жовчо- та сечовивідних шляхів, кишкові спазми та виразкова хвороба, загроза викиднів та ін.

Побічні ефекти: запаморочення, тахікардія, відчуття жару, пітливість, аритмія.

Засоби, що поліпшують метаболізм міокарда

Предуктал (триметазидин) — антигіпоксичний та антиангінальний засіб, який нормалізує енергетичний баланс у клітинах при гіпоксії, запобігає зниженню утворення АТФ. У хворих на стенокардію він з 15-го дня лікування збільшує коронарний ре­зерв, підвищує толерантність до фізичного навантаження, знижує частоту нападів стенокардії. Позитивно впливає на стан судин сіт­ківки.

Показання до застосування: стенокардія, шум у вухах, судинні порушення сітківки та мозку.

Препарат добре переноситься хворими.

Кислота аденозинтрифосфорна (АТФ, артифос, фосфобіон) — природна складова тканин організму людини та тварин. Вона утворюється під час реакції окиснення та в процесі розщеплення вуглеводів. Найбільша її кількість міститься у гладких м’язах, у скелетних м’язах — до 0,3 %. АТФ бере участь у багатьох проце­сах обміну речовин з виділенням великої кількості енергії для ме­ханічної роботи — скорочення м’язів, та для процесів синтезу (зо­крема білків).

АТФ раніше широко використовували при серцевій недостат­ності, але було встановлено, що для її проникнення через клітинні мембрани необхідна дуже велика кількість енергії.

Показання до застосування: спазм периферичних судин та коронароспазм, дистрофічні зміни в міокарді, шлуночкові тахіаритмїї, лікування м’язових дистрофій, для посилення скорочуваль­ної активності матки тощо.

Побічні ефекти: головний біль, тахікардія, гіперемія, нудота, посилення діурезу.

Засоби, які застосовують для лікування хворих з інфарктом міокарда

Інфаркт міокарда розвивається внаслідок тривалого порушен­ня кровопостачання серця. При цьому порушуються робота серця, серцевий ритм, знижується AT, виникає серцева недостатність, підвищується загроза утворення тромба в серці.

Лікування хворих з інфарктом міокарда включає комплексне застосування таких груп препаратів:

• для усунення сильного болю та профілактики кардіогенного шоку вводять наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, омнопон, промедол), засоби для наркозу (азоту закис), прово­дять нейролептанальгезію (фентаніл з дроперидолом);

• для підвищення AT застосовують дофамін, мезатон;

• при аритміях на тлі інфаркту міокарда вводять протиаритмічні препарати — 0,2 % розчин лідокаїну (внутрішньовен­но), новокаїнамід;

• для обмеження розмірів інфарктного вогнища вводять 0,01 % розчин нітрогліцерину (внутрішньовенно), анаприлін, ніфедипін;

• при гострій серцевій недостатності застосовують кардіото­нічні препарати швидкої дії (строфантин, корглікон);

• для профілактики тромбоутворення вводять антикоагу­лянти (гепарин).

Вибір препаратів у кожному конкретному випадку визначається станом хворого.

Фармакобезпека:

— нітрогліцерин у таблетках, капсулах необхідно призна­чати сублінгвально; розчин нітрогліцерину у флаконах — по 1-2 краплі на грудочку цукру під язик (якщо раніше хворий не вживав цей препарат); найвища разова доза на прийом — 3-4 кра­плі. Якщо серцевий напад не проходить протягом 10 хв, дозволено ще двічі повторити прийом препарату через 10 хв.

Якщо больовий напад триває понад ЗО хв, хворого слід госпіта­лізувати у спеціалізоване відділення;

— нітросорбід (ізосорбіду динітат) доцільно приймати пе­ред їдою з 8-ї до 13-ї години (у період, що перекриває години найбіль­шої фізичної активності, оскільки з 13-ї до 8-ї години відновлю­ється чутливість до препарату). При серцевому нападі нітросорбід діє повільніше, ніж нітрогліцерин (через 3-5 хв), якщо таблетку розжувати та потримати у роті; за відсутності ефекту через 5-10 хв можна повторити вживання препарату;

—су стак потрібно призначати в таблетках, які пацієнт має прийняти всередину не розжовуючи;

— препарати нітратів не можна приймати одночасно з ан­тагоністами кальцію, коронаролітиками; їх обрежно признача­ють пацієнтам з дегідратацією (AT нижче 90 мм pm. cm.). Слід пам’ятати, що алкоголь посилює гіпотензивну дію нітратів;

— валідол при незначно вираженому серцевому нападі у хворого медсестра має право самостійно застосувати до приходу лікаря;

—валідол у капсулах, таблетках застосовують під язик; рід­кий валідол у флаконах призначають по 4-5 крапель на грудочку цукру під язик;

—атенолол слід обережно призначати хворим на цукровий діабет та при хворобах периферичних судин. Препарат відміняють (як і всі β-блокатори) поступово; за необхідності проведення операції з інгаляційним наркозом за декілька днів до операції ліку­вання атенололом необхідно припинити;

— молсидомін потрібно вживати всередину після їди, а при серце­вому нападі — сублінгвально; слід обережно призначати після ін­фаркту міокарда, а пацієнтам похилого віку — у нижчих дозах.

Антиангінальні засоби

Назва Форма випуску Спосіб застосування Вищі дози та умови зберігання
Валідол

(Validolum)

Таблетки по 0,06 г; капсули по 0,05 г; рідина у флако­нах по 5 мл Під язик під час нападу по 1 таблетці чи капсулі; 4-5 крапель на грудочку цукру під язик У сухому прохо­лодному місці
Молсидомін

(Molsidomi-

пит)

Таблетки по 0,002,0,004 та 0,008 г Всередину по 0,002-0,004 г 2-3 рази на добу після їди; у разі напа­ду — по 0,001-0,002 г під язик Список Б

У темному місці

Нітрогліцерин

(Nitroglyceri-

пит)

Таблетки, капсули по 0,0005 г;

1 % спиртовий розчин по 5 та 10 мл

Під язик по 0,0005 г;

1-2 краплі на грудочку цукру під язик

ВРД під язик —

4 краплі (1,5 таблет­ки);

ВДД —16 кра­пель (6 таблеток)

Список Б

У сухому прохо­лодному темному місці подалі від вогню

Сустак-міте

(Sustac-mite)

Таблетки, що містять 0,0026 г нітрогліцерину Всередину не розжовую­чи 2 рази на день Список Б

У сухому прохо­лодному місці

Сустак-форте

(Sustac-forte)

Таблетки, що містять 0,0064 г нітрогліцерину Всередину не розжовую­чи по 1 таблетці на день Список Б

У сухому холодно­му місці

Ізосорбіду

динітрат

(Isosorbidi

dinitras)

Таблетки по 0,01г По 0,005-0,01 г 4-6 разів на добу; у разі нападу — під язик по 0,01 г Список Б

У сухому холодно­му місці

Ніфедипін

(Nifedipinum)

Таблетки по 0,01,0,02 та 0,03 г; капсули по 0,01 та 0,02 г; драже по 0,01 г По 0,01-0,02 г 2-3 рази на добу; під час гіпертензивного кризу — під язик по 1 таблетці Список Б

У темному місці

Атенолол

(Atenololum)

Таблетки по 0,05 та 0,1 г По 0,05-0,1 г 1 раз на добу У звичайних умовах

Продовження

Назва Форма випуску Спосіб застосування Вищі дози та умови зберігання
Дипіридамол

(Dipyridamolит)

Драже і таблет­ки по 0,025 та 0,075 г; 0,5 % розчин в ампу­лах по 2 мл (50 мг/мл) Всередину по 0,025-0,075 г 2-3 рази на день; внутрішньовенно по 2 мл Список Б
Дротаверин

(но-шпа)

(Drotaverinит)

Таблетки по 0,04 та 0,08 г;

2 % розчин в ампулах по 2 мл (20 мг/мл)

Всередину по 1-2 таблет­ки; внутрішньом’язово, внутрішньовенно по 2 мл Список Б
Предуктал

(Preductal)

Таблетки по 0,02 г Всередину по 0,02-0,04 г під час їди 2-3 рази на день У звичайних умовах
Натрію

адено-

зинтрифосфат (Natrii adenosintriphosphas)

1 % розчин в ампулах по 1 мл (10 мг/мл) Внутрішньом’язово по 1 мл У темному місці при температурі 3-5 °С

Запитання для самоконтролю

1. Які фармакологічні властивості повинні мати антиангінальні пре­парати?

2. Зробіть фармакотерапевтичний аналіз препаратів групи нітритів та нітратів, антагоністів кальцію, p-блокаторів. У чому полягає їх спільність впливу на серце?

3. Поясніть суть впливу на серце коронаролітиків, назвіть препарати та дайте їм фармакотерапевтичну характеристику.

4. Які засоби поліпшують метаболізм міокарда?

5. Які групи препаратів призначають для лікування хворих з інфарк­том міокарда і чому?

Тести і задачі для самоконтролю

1. У пацієнтки, яка перебуває у терапевтичному від діленні з приводу лі­кування гіпертонічної хвороби, після емоційного стресу виник біль за грудниною, який іррадіює у ліву руку та триває більше 5 хв. Який лікар­ський засіб приготує медсестра для надання невідкладної допомоги:

а) аспірин;

б) нітрогліцерин;

в) парацетамол;

г) корвалол;

д) АТФ?

2. У пацієнта сильний біль у серці, який триває більше 5-7 хв та ірра­діює у ліву лопатку. Який препарат найбільш ефективний при серце­вому нападі:

а) нітрогліцерин;

б) корвалол;

в) валідол;

г) но-шпа;

д) предуктал?

3. У пацієнта серцевий напад (сильний біль у серці). Назвіть препара­ти, які необхідно негайно застосувати, їх дози та способи введення в організм.

4. Для попередження нападів стенокардії пацієнтові призначено пре­парати нітрогліцерину подовженої дії. Назвіть можливі препарати та дайте їм фармакотерапевтичну характеристику.

5. У пацієнта стенокардія. Для комплексного лікування було призна­чено p-блокатори, АТФ, рибоксин. Назвіть мету призначення цих препаратів.

6. У пацієнта після тривалого серцевого нападу розвинувся інфаркт міокарда.

Лікар інфарктної бригади швидкої допомоги призначив гепарин, про­медол, лідокаїн, мезатон.

Обгрунтуйте мету призначення кожного з препаратів.

7. Складіть рецептурний пропис на:

— спиртовий розчин нітрогліцерину у флаконах;

— валідол у таблетках;

— дипіридамол у драже;

— натрію аденозинтрифосфат;

— ніфедипін у капсулах.

Дайте фармакотерапевтичну характеристику кожному з препаратів.

* 8. В аптеці відсутні препарати: нітросорбід, атенолол, ніфедипін, аденозин. Порекомендуйте заміну.

* 9. До аптеки надійшлили препарати: коринфар, ізо-мак, сиднофарм, нітронг, адалат, аденозин, атенова, курантил. Визначте їхні фарма­кологічні групи.

* 10. Проаналізуйте рецепт:

Rp. Sol. Nitroglycerini spirituosae 1 % 5 ml

D. S. По 5 крапель на грудочку цукру під язик 3 рази на день

Робота з рецептурником

Занесіть до рецептурника:

— класифікацію антиангінальних препаратів;

— препарати: нітрогліцерин, сустак, ізосорбіду динітрат, молсидомін, ніфедипін, валідол, АТФ, дипіридамол, дротаверин, предуктал, атенолол;

— клінічні терміни «ішемічна хвороба*, «інфаркт міокарда*.

<< | >>
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Антиангінальні засоби.:

  1. Противірусні засоби для лікування та профілактики ГРВЗ
  2. Методи і засоби захисту від іонізуючих випромінювань
  3. Принципи лікування ГРВЗ
  4. Запобігання надходженню та нагромадженню радіонуклідів у продукції сільського господарства
  5. Препарати, що застосовуються для пригнічення імунної відповіді
  6. Морально-психологічне забезпечення оборони
  7. Методичні рекомендації

    . Принципи діагностики та лікування хворих На гострі респіраторні вірусні захворювання, 2009
  8. КВАЛІФІКОВАНА ПРОПАГАНДА ПСИХОЛОГІЇ
  9. Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник, 2013
  10. Лікування ангін
  11. Визначення, зміст та основні напрямки морально-психологічного забезпечення бойового чергування
  12. Методи теоретичного психологічного дослідження
  13. Розвиток мислення у немовлячому віці
  14. Основні напрями психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
  15. Основні напрямки психічного розвитку дітей у навчально-виховному процесі
  16. Основні напрями психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
  17. Розвиток волі у дошкільному віці