Анатомо-фізіологічні особливості еферентної іннервації

До еферентних нервів належать рухові (соматичні), які іннервують скелетні м’язи, і вегетативні, які регулюють функції внут­рішніх органів.

Вегетативні нерви на відміну від соматичних перериваються у нервових вузлах (гангліях) і складаються з пре- і постгангліонарного волокон. Соматичні нерви не перериваються і мають одне волокно.

Вегетативні нерви поділяють на симпатичні і парасимпатичні. Вони відрізняються за місцем виходу з ЦНС, місцем розташуван­ня ганглій (симпатичні — знаходяться поблизу від місця виходу з ЦНС, а парасимпатичні — поблизу органів).

Симпатичні і парасимпатичні нерви протилежно діють на функції внутрішніх органів. Це пояснюється тим, що із закінчень нервів виділяються нейромедіатори (трансмітери) — речовини, які є переносниками нервового збудження. Нерви, з яких виділя­ється нейромедіатор ацетилхолін, називають холінергічними, а нерви, з яких виділяється норадреналін, — адренергічними.

Синапс — це місце контакту між двома нейронами або між нер­вовими закінченнями й ефектором (виконавчим органом). Синапси, в яких виділяється ацетилхолін, називають холінергічними, а в яких норадреналін — адренергічними.

Холінергічний синапс складається з пресинаптичної і постсинаптичної мембран, між якими розташована синаптична щіли­на. У пресинаптичних закінченнях холінергічних нервів є пухир­ці (везикули), в яких виробляється медіатор ацетилхолін, що надходить у синаптичну щілину і потрапляє на постсинаптичну мембрану, де взаємодіє з холінорецепторами. Внаслідок цього ви­никає деполяризація постсинаптичної мембрани — потенціал дії, який спричинює зміну функції ефектора. Після взаємодії ацетил­холін руйнується ферментом ацетилхолінестеразою.

Класифікація препаратів, що впливають на холінергічні синапси

Засоби, що стимулюють холіиорецептори Засоби, що блокують холінорецептори
М-холіноміметики: пілокарпіну гідрохлорид, ацеклідин М-холіноблокатори (атропіноподібні): атропіну сульфат, препарати красавки (беладони), скополаміну гідробромід, платифіліну гідротартрат, метацин, гастроцепін, тропікамід, іпратропію бромід (атровент), тровентол

Продовження

Засоби, що стимулюють холінорецептори Засоби, шо блокують холінооеиептоци -
Н-холіноміметики: цититон, лобелі­ну гідрохлорид Н-холіноблокатори:

• Гангліоблокатори: бензогексоній,

Антихолінестеразні засоби: прозерин (неостигміну метилсульфат), галантаміну гідробромід (нівалін), фізостигміну саліцилат, армій пентамін, гігроній, пірилен, днмеколін.
• Міорелаксанти: тубокурарину хлорид, ардуан (піпекуронію бромід), панкуронію бромід (павулон) диплацин, дитилін, меліктин

Холінорецептори (спеціальні утворення на постсинаптичній мембрані) неоднаково чутливі до хімічних речовин. Розрізняють мускариночутливі, або М-холінорецептори, що чутливі до муска­рину (алкалоїд грибів мухоморів), та нікотиночутливі, або Н-холінорецептори, що чутливі до нікотину (алкалоїд тютюну).

М-холінорецептори розташовані в постгангліонарній мембрані клітин ефекторних органів, на закінченнях холінергічних нервів, у ЦНС, екзокринних залозах.

Н-холінорецептори розташовані в гангліях (симпатичних і па­расимпатичних), у мозковій речовині надниркових залоз, каротидних синусах, на закінченнях соматичних нервів і в ЦНС.

<< | >>
Источник: Нековаль I.B.. Фармакологія: підручник. 2013

Еще по теме Анатомо-фізіологічні особливості еферентної іннервації:

  1. Анатомо-фізіологічні особливості періоду дорослості
  2. Анатомо-функціональні особливості нирок
  3. Анатомо-функціональні особливості дихальної системи
  4. Анатомо-функціональні особливості серцево-судинної системи
  5. Анатомо-функціональні особливості центральної нервової системи
  6. ФІЗІОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ РЕАКЦІЇ ЛЮДИНИ НА СТРЕСОРИ
  7. ФІЗІОЛОГІЧНІ РЕЗЕРВИ ОРГАНІЗМУ
  8. ВВЕДЕНИЕ В КУРС ПАТОЛОГИЧЕСКОЙ АНАТОМИИ. ЭТАПЫ РАЗВИТИЯ ПАТОЛОГИЧЕСКОЙ АНАТОМИИ. СОДЕРЖАНИЕ, ЗАДАЧИ, ОБЪЕКТЫ И МЕТОДЫ ИССЛЕДОВАНИЯ
  9. Предмет и задачи патологической анатомии. Методы исследования патологической анатомии. Вскрытие
  10. Особливості розвитку особистості у ранньому юнацькому віці
  11. ОСОБЛИВОСТІ ОЗДОРОВЧОГО ХАРЧУВАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ТРАДИЦІЇ
  12. Особливості перебігу гострого гнійного середнього отиту в ранньому дитячому віці
  13. Особливості поведінки дітей з різними типами темпераменту
  14. Особливості радіотоксикології, її проблеми і завдання
  15. ОСОБЛИВОСТІ ЕПІЗООТОЛОГІЇ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ